Дистанційне навчання у гуртку "Точка зору"

23 лютого 2023 року

Есе. Особливості написання есе.

Есе – це жанр літературної прози невеликих обсягів та вільної композиції. Твір есе – це передача індивідуального враження чи думки автора відносно певної теми. Термін походить від французького essai – “нарис, проба, спроба”, яке сходить до латинського exagium – “зважування”.

Основні етапи та правила написання есе

Есе – це прозовий твір невеликого розміру та вільної побудови. На відміну від курсової роботи чи дисертації такі нариси описують не об’єктивну позицію, а суб’єктивну думку автора, які, втім, має базуватись на аргументах. Цей тип робіт знаходиться на межі художнього та публіцистичного жанру. А отже, воно поєднує в собі лаконічність газетного матеріалу та образність художнього тексту.

Чи існують правила написання есе? Так, як і при створенні будь-якого тексту, під час написання нарисів варто дотримуватись певних рекомендацій:

• Перед тим як писати есе, оберіть проблему. Врахуйте, що вона має бути актуальною (сучасною) та цікавою.
• Формуйте свій особистий стиль написання. Нарис передусім має розкривати автора, показувати його харизму, ставлення до проблеми. Використовуйте живу мову, а не порожні штампи. Висловлюйтесь так, як ви зазвичай висловлюєтесь у житті – це зробить стиль написання впізнаваним.
• Використовуйте багатство мови. Як написати есе, яке хотілось би прочитати? Урізноманітнити текст допоможуть каламбури (гра слів), метафори, цікаві алюзії та інші художні прийоми.
• Назва має бути стислою, проте відповідати темі, висвітлювати основну проблему, що розглядається в есе.

Вибір теми

Перед тим, як писати есе, необхідно обрати тему. Інколи тему тексту пропонують, проте часто така робота дає автору свободу вибору проблеми та головної тезі тексту. Подумайте, які теми вас найбільше цікавлять. Це може бути рецензія на книгу/фільм/виставу, нарис про актуальні проблеми суспільства, філософські роздуми тощо.

Цікава тема – запорука якісного тексту. Адже важко мати думку чи позицію стосовно проблеми, яка вас навіть не хвилює.

План есе

План до есе – це перше, з чим доведеться зіткнутися учню. Складений план відбиває майбутню структуру твору, допомагає втримати думку та авторську ідею, служить каркасом роботи. План написання есе – це фундамент, без якого неможливо створити дійсно гідно працю. Попри те, що під час творчого процесу план на есе може змінитися (причому дуже істотно), починати твір треба все одно з нього. 

Щоб скласти есе план, слід досконально вивчити тему, за якою буде писатися робота. Доведеться зазирнути у профільну літературу, що підійде за тематикою, а лише потім переходити до продумування тези та аргументів. Останні неодмінно треба виносити в загальний план твору. 

Зазвичай есе складається з трьох основних частин:

• Вступ. Це може бути питання або теза, яка буде розкриватися далі у тексті. Вступ має чітко визначити проблематику нарису.
• Аргументи. Однією з найважливіших рекомендацій стосовно того, як правильно писати есе, вважається вживання достовірних аргументів. Вони мають підтверджувати або спростовувати тезу, демонструвати вашу позицію з окремого питання. Пам’ятайте, що аргументів має бути не менше 3х. Інакше вам не вдасться переконати читача.
• Висновок. Може бути банальним на зразок: «Отже, у тексті ми змогли довести що…». А може продемонструвати вашу креативність (риторичні питання чи заклики до дій).

Приклад складання плану

Щоб вам було зрозуміліше, давайте поглянемо, як може виглядати план есе із суспільствознавства:

1. Введення. У вступній частині ньому можна обґрунтувати актуальність теми, зазначити її найгостріші питання.
2. Основна частина. До неї власне, входять тези та аргументи, які складають основний зміст роботи. Як зобразити їх у плані – автор вирішує сам. Тут можна використовувати ствердні чи питальні речення. Варіанти того самого пункту плану в різних формулюваннях: «Функції Інтернету» або «Які функції виконує Інтернет у нашому житті?».
3. Висновки.

Написання нарису

Тепер переходити безпосередньо до створення тексту. Для цього уважно прочитайте правила написання есе та постарайтеся зберегти всі складові нарису. Під час написання обов’язково дотримуйтесь технічних вимог та рекомендацій (шрифт, інтервал, розмір шрифту, відступи тощо).

Пам’ятайте, що структура роботи – це рекомендація до того як писати есе, а не обов’язок. І ви можете експериментувати, розпочавши не зі вступу, а з аргументів чи навіть висновку. Головне – зробити такий хід доречним та обґрунтованим.

Під час написання есе намагайтесь не виходити за межі теми. За можливістю спробуйте зробити текст більш стислим – великий за об’ємом нарис стає ближчим до реферату, ніж до нарису.

Крапка не означає завершення роботи

Не варто думати, що, написавши останнє речення, ви звільняєтесь від роботи і можете здавати нарис. Насправді, хороший текст, як і хороше вино – потрібно витримати певний час. Закрийте документ та забудьте про нього на 1-2 тижні. Постарайтеся у цей час відволіктися від теми нарису, відпочиньте та наберіться сил.

Звісно текст, на відміну від вина, сам з часом не покращується – йому треба допомогти. Тому через тиждень перечитайте все наново, згадайте як писати есе. Можливо, ви побачите кілька помилок та порушень логіки. А може згадаєте думку, яка б покращила есе.

Також можете дати прочитати свою роботу людині, якій ви довіряєте – однокурснику, подрузі, родичам.

Розібравшись, як правильно писати есе, ви зможете лаконічно та послідовно сформулювати тезу, навести аргументацію та зробити вірні висновки.

01 листопада 2022 року

Сталий розвиток в руках сучасної молоді

Мета: формування у старшокласників уявлення про зміст поняття «сталий розвиток»; усвідомлення власних можливостей в забезпеченні сталого розвитку держави.

 Завдання: 

-        Створити умови для відкритого діалогу учасників тренінгу на задану тему;

-        Розширити знання про поняття «сталий розвиток»;

-  Покращити  уявлення у представників молоді про власні можливості в забезпеченні сталого розвитку держави, в якій вони проживають.

Зміст заняття

Вправа 1. «Знайомство» (5-7 хвилин)

Мета: знайомство з групою.

Матеріал: бейджі, маркери, серветки.

Інструкція:

Нас чекає велика спільна робота, а тому треба бути обізнаним і запам'ятати імена один одного. У тренінгу нам надається прекрасна можливість, зазвичай недоступна в реальному житті, - вибрати собі ім'я. Адже часто буває: комусь не дуже подобається ім'я, дане йому батьками; когось не влаштовує форма звернення, звична для оточуючих, - скажімо, все навколо звуть дівчину Марія, а їй хочеться, щоб до неї зверталися «Марійка» або «Маруся» або особливо незвично і ласкаво, як зверталася мама в дитинстві. А хтось потай мріє про красиве ім'я, яке носить його кумир. У вас є тридцять секунд для того, щоб подумати і обрати для себе відповідне ім'я, і написати його на бейджі. Всі інші члени групи протягом всього тренінгу будуть звертатися до вас тільки з цього імені. Під час того як ви обираєте собі імена, візьміть будь-яку кількість серветок.

По черзі кожен одягає бейдж, каже своє ім'я та називає про себе ту кількість фактів, скільки у нього серветок.

 Вправа 2. Прийняття правил тренінгу (3 хвилини)

Учасники пропонують правила групи, потім педагог пропонує свої.

1. Конфіденційність.

Те, що відбувається на занятті, залишається між учасниками

2. Правило «Тут і зараз».

Обговорюємо тільки ті ситуації і моменти, які відбуваються на занятті, а не в повсякденному житті.

3. Без оцінок.

Не оцінюємо особистість в цілому, а лише конкретні дії, висловлювання і т.д.

4. Кожен - член групи.

У групі всі рівні, тому всі мають рівні права і обов'язки.

5. Я - висловлювання.

Варто говорити не "Усі вважають, що ...", а "Я вважаю, що ..." і т.п.

6. Правило «Стоп».

Якщо обговорення якогось особистого досвіду учасників стає неприємним або небезпечним, той, чий досвід обговорюється, може закрити тему, сказавши "стоп".

7. Поважати думку іншої людини.

Відкритість у висловлюваннях з'явиться лише тоді, коли учні засвоять, що можна не погоджуватися з чиєюсь думкою, але неприпустимо висловлювати оцінки щодо інших людей лише на підставі висловлених ними думок.

8. Правило «Один мікрофон».

Обговорення повинне проходити в тиші, щоб кожен міг почути все те, що буде сказано.

9. Санкції.

У разі порушення вище перерахованих правил учасник присідає 5 разів.

 Вправа 3. «Проблеми людства та планети Земля» (15 хвилин)

Мета: активізація знань про сучасні проблеми людства та планети Земля.

Обладнання: картки для жеребкування  , папір, маркери.

Інструкція: Учасники розділяються на 3 команди: Земля, Країна, Людина за допомогою жеребкування (кожен учасник обирає картку, де написана назва команди). Потім команда Земля складає список проблем, які характерні для планети Земля, команда Країна – список проблем тієї чи іншої держави, команда Людина – список проблем сучасної людини.

Після представники команд презентують складені списки. Учасники обговорюють варіанти, які були запропоновані.

 Попередній список проблем:

1.                Команда Земля: вирубка лісів, глобальне потепління, зневоднення річок та озер, забруднення атмосфери, зникнення певних видів рослин та тварин, викиди хімічних відходів та ін.

2.                Команда Держава: економічна криза, недостатня індустріалізація, агресія зі сторони інших держав, бідність населення, інфляція, занепад сільського господарства та ін.

3.                Команда Людина: неякісна освіта  та медицина, голод, безробіття,  гендерна нерівність, низький рівень життя та ін.

 

Підведення підсумків відбувається за рахунок проведення паралелей між проблемами планети Земля, певної держави та окремої людини.

 На даному етапі відбувається знайомство учасників тренінгу, створення доброзичливої та довірчої атмосфери в групі, а також активізація та доповнення знань, які вже мають учні, про ті глобальні проблеми, які можна спостерігати в житті людини, функціонуванні держави та планети.

 Вправа 4. "Пересядьте ті, хто ..." (5 хвилин)

Мета: допомогти учасникам ближче пізнати один одного.

Інструкція: Що стоїть в центрі кола (для початку їм буде психолог) пропонує помінятися місцями (пересісти) всім тим, хто володіє загальною ознакою. Наприклад, я скажу: "Пересядьте все ті, хто народився навесні" - і все, хто народився навесні повинні помінятися місцями. При цьому, той, хто стоїть в центрі кола, повинен постаратися встигнути зайняти одне з місць, що звільнилися, а хто залишиться в центрі без місця, продовжує гру.

Після виконання вправи можна запитати в учасників:

- Як ви себе почуваєте?

- Як ваш настрій?

- Чи не правда, загального в нас більше, ніж відмінностей?

 Частина 2.

Вправа 5. Міні-лекція (15 хвилин)

Мета: розширення знань про поняття «сталий розвиток».

Обладнання: теоретичний матеріал для учасників тренінгу (додаток 4).

«Сталий розвиток» – це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби нинішніх поколінь і не ставить під загрозу можливості наступних поколінь задовольняти свої потреби».

Дві найважливіші ідеї, підпорядковані сталому розвитку:
• розв'язання економічних, соціальних та екологічних проблем і досягнення рівноваги між ними для забезпечення якісного рівня життя людини;
• впровадження зобов'язань нинішнього покоління, які гарантують таке збереження природних, соціальних та економічних ресурсів, щоб рівень добробуту наступних поколінь лишався не нижчим за сучасний.

25 вересня 2015 року 193 держави-члени Організації Об’єднаних Націй на Саміті зі сталого розвитку в Нью-Йорку одностайно прийняли нову глобальну програму сталого розвитку, що містить 17 цілей, яких світ має досягнути до 2030 року.

1 січня 2016 року розпочався відлік часу — світ має 15 років, аби досягнути 17 амбітних цілей.

Ціль 1. Побороти бідність у всьому світі та у всіх її проявах.

До 2030 року світ має побороти бідність. Нині близько 10% людей живуть за межею бідності, витрачаючи менше 1.9 долара на день.. 

Найбідніші та найбільш вразливі верстви населення мають бути захищеними за допомогою державних соціальних програм, а їх права власності та доступу до фінансових ресурсів забезпечені на рівні з іншими. 

Ціль 2. Побороти голод, покращити доступність та якість харчування, а також стимулювати стале сільське господарство.

До 2030 року кожна людина на планеті повинна мати доступ до безпечної, поживної їжі в достатніх для забезпечення своїх потреб обсягах.

Продуктивність та доходи малих виробників продуктів харчування мають бути подвоєні, в тому числі за рахунок забезпечення рівного доступу до землі та інших природних ресурсів, фінансів, знань та ринків.

Ціль 3. Забезпечити підтримку здоров’я та поширення здорового способу життя для всіх людей, незалежно від віку

До 2030 року смертність матерів при народжені дітей має бути зменшена до менш ніж 70 на 100 000 пологів, а смертність немовлят при народженні – до 12 на 1000 випадків.

За даними Міністерства охорони здоров’я України, рівень смертності немовлят в Україні постійно знижувався, починаючи з другої половини 90-х років, і в 2014 році склав 7,7 випадків на 1000 живонароджених. Однак, незважаючи на позитивну динаміку, він і досі майже вдвічі перевищує  показники розвинутих європейських країн.

Інші завдання в рамках третьої цілі сталого розвитку включають подолання епідемій СНІДу, туберкульозу та малярії, а також суттєве скорочення кількості смертей та захворювань внаслідок забруднення повітря, води та ґрунту небезпечними хімічними речовинами.

Ціль 4. Забезпечити всеохоплюючий та справедливий доступ до якісної освіти та поширювати можливості для навчання протягом всього життя.

До 2030 року всі діти планети повинні отримувати повну безкоштовну та якісну початкову і середню освіту. І чоловіки, і жінки повинні мати можливість отримати доступну та якісну вищу освіту. 

Освітні матеріали повинні включати знання та навики для поширення принципів сталого розвитку. 

Ціль 5. Досягнути гендерної рівності та посилити права жінок та дівчат 

Світова спільнота має позбутися будь-яких прикладів дискримінації жінок та дівчат, а також викорінити будь-які форми жорстокого поводження з жінками, включаючи торгівлю та будь-які форми експлуатації. 

Цінність неоплачуваної домашньої роботи повинна бути визнана через надання соціальної допомоги та державних послуг. 

Жінки повинні мати право на повні та рівні можливості участі в суспільному, політичному та економічному житті. 

Ціль 6. Забезпечити доступність води та водоочищення, а також стале управління водними ресурсами 

До 2030 року всі мешканці планети повинні мати доступ до безпечної питної води. 

Якість води має бути покращена за рахунок зменшення забруднення, скорочення наполовину кількості неочищених скидів та суттєвого збільшення рівнів повторного безпечного використання водних ресурсів. 

Ефективність використання водних ресурсів також має бути суттєво збільшена у всіх секторах економіки задля забезпечення сталого використання та скорочення кількості людей, що потерпають від дефіциту води. 

Ціль 7. Забезпечити можливість використання доступної, надійної, безпечної та сталої енергії для всіх мешканців 

До 2030 року кожен мешканець планети повинен мати доступ до надійних, безпечних та сталих джерел енергії. Частка відновлюваних джерел енергії має суттєво зрости, а темп покращення енергоефективності має подвоїтися до 2030 року. 

Міжнародна співпраця має бути посилена задля покращення доступу до досліджень та технологій у сфері чистих технологій, включаючи технології відновлюваної енергетики, енергоефективності та сучасні більш чисті технології використання викопного палива, а також для стимулювання інвестицій в енергетичну інфраструктуру та чисті технології. 

В Україні доступ до електроенергії мають 100% мешканців, однак частка відновлюваних джерел енергії та рівень енергоефективності економіки залишаються вкрай низькими. 

Ціль 8. Стимулювати стале та всеохоплююче економічне зростання, повну та продуктивну зайнятість і гідні умови праці 

Світова спільнота прагнутиме забезпечити стійке зростання економік країн світу із врахуванням національних обставин, в тому числі за рахунок диверсифікації напрямів діяльності, технологічного оновлення та інновацій.

До 2030 року дедалі більше має зростати ефективність споживання та виробництва ресурсів, а економічне зростання відбуватися на фоні зменшення деградації довкілля (декаплінг).

Негайні та дієві заходи повинні бути вжиті для викорінення сучасного рабства та торгівлі людьми, а також заборони найгірших форм дитячої праці. 

Ціль 9. Збудувати стійку інфраструктуру, поширювати всеоховлюючу та сталу індустріалізацію та пришвидшити інновації 

Для підтримки економічного розвитку та добробуту людей має бути збудована якісна, надійна та стійка інфраструктура, доступна для всіх. 

До 2030 року має суттєво зрости частка промисловості в зайнятості людей та валовому внутрішньому продукті. Промисловість має бути модернізована, аби збільшити ефективність використання ресурсів та рівень запровадження екологічних технологій в промислові процеси.

До 2030 року потрібно посилити наукові дослідження, спрямовані на інновації та сталий розвиток. 

Ціль 10. Зменшити нерівність всередині країн та між ними 

До 2030 року необхідно поступово досягнути та закріпити зростання доходів біднішого населення на рівень вищий, ніж в середньому в країні. 

Всі люди повинні мати рівні соціальні, економічні та політичні права, незалежно від віку, статі, раси, національності, походження, релігії, економічного чи іншого статусу. Реформи у сфері оподаткування, заробітної плати та соціального захисту також мають сприяти більшій рівності населення. 

Уряди країн мають полегшувати впорядковану, безпечну та надійну міграцію та мобільність людей, в тому числі завдяки запровадженню добре спланованої міграційної політики. 

Ціль 11. Зробити міста та інші поселення зручними, безпечними, стійкими та екологічно дружніми

До 2030 року необхідно забезпечити доступ до безпечних, доступних та сталих транспортних систем для всіх людей завдяки покращенню безпеки на дорогах та розширенню систем громадського транспорту із врахування особливих потреб найбільш вразливих груп (дітей, жінок, людей похилого віку та людей з особливими потребами). 

Країни також мають посилити діяльність із захисту та охорони світової культурної та природної спадщини. 

До 2030 року має бути суттєво скорочена кількість смертей та жертв, а також обсяги прямих економічних втрат від природних катастроф, а особлива увага має бути приділена захисту найбідніших та найбільш вразливих верств населення. 

Негативний вплив міст на довкілля в розрахунку на одиницю населення також має бути суттєво скорочений, зокрема, в частині якості повітря та поводження з відходами. Натомість всі мешканці міст повинні мати доступ до зелених зон та інших публічних просторів.

Ціль 12. Забезпечити сталі практики споживання та виробництва

 До 2030 року має бути досягнуте стале управління та ефективне використання природних ресурсів. Утворення харчових відходів та втрати харчових продуктів під час виробництва та постачання мають скоротитися вдвічі на одиницю населення. 

До 2020 року мають бути запроваджені екологічно дружні практики управління хімічними речовинами та відходами протягом всього життєвого циклу, а також суттєво скорочені обсяги викидів забруднюючих речовин в повітря, скидів у водні ресурси та забруднення ґрунтів задля мінімізації негативного впливу на здоров’я людей та довкілля. 

До 2030 року потрібно суттєво скоротити обсяги утворення відходів за рахунок попередження їх утворення, скорочення кількості, підвищення рівнів переробки та повторного використання. 

Компанії мають заохочуватися до запровадження політик сталого розвитку та включення інформації про не фінансові аспекти діяльності до звітності. Державні органи повинні запроваджувати практики публічних закупівель, які враховують критерії сталого розвитку. 

Неефективні субсидії для викопного палива, які заохочують марнування природних ресурсів, мають бути реформовані відповідно до національних обставин, включаючи реструктуризацію податкових систем та ліквідацію екологічно шкідливих субсидій. 

Ціль 13. Вжити негайних дій для боротьби зі зміною клімату та її наслідками 

У всіх країнах необхідно посилити стійкість та спроможність до адаптації до загроз та природних катастроф, пов’язаних зі зміною клімату. 

Заходи по боротьбі зі зміною клімату мають бути інтегрованими до національних політик, стратегій та планування. 

Розвинуті країни повинні виконати свої зобов’язання, взяті під час переговорів Сторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, щодо спрямування 100 млрд доларів на рік, починаючи з 2020 року, на потреби країн, що розвиваються, а також якомога раніше розпочати повноцінну діяльність Зеленого кліматичного фонду. 

Ціль 14. Зберегти та стало використовувати ресурси океанів, морів та морських екосистем задля їх сталого розвитку 

До 2025 року світ має суттєво скоротити усі типи забруднення морських екосистем, зокрема, забруднення внаслідок діяльності на суші. До 2020 року мають бути запроваджені практики сталого управління та захисту морських та прибережних екосистем, аби уникнути значних негативних наслідків, а також вжити заходів щодо їх відновлення. 

Необхідно також мінімізувати окислення океанів, в тому числі за рахунок активізації наукової співпраці в даному напрямі на всіх рівнях. 

До 2020 року мають бути запроваджені ефективні механізми регулювання вилову рибних ресурсів, які б унеможливлили надмірний вилов, браконьєрство, а також запровадили сталі та науково обґрунтовані практики риболовства. 

До 2020 року, принаймні 10% прибережних та морських територій мають увійти до складу природно-заповідного фонду відповідно до національного та міжнародного законодавства. 

Ціль 15. Зберегти, відновити та сприяти сталому використанню наземних екосистем, сталому управлінню лісами, боротьбі з опустелюванням, зупинити деградацію земель і забезпечити їх відновлення, а також зупинити втрату біорізноманіття 

До 2020 року має бути забезпечене збереження, відновлення та стале використання наземних та водних екосистем суші та їх послуг, зокрема, лісів, боліт, гір та засушливих земель, відповідно до зобов’язань в рамках міжнародних угод. Необхідно сприяти запровадженню сталих практик управління лісами різного типу, боротися із знелісненням, відновлювати знищені ліси, а також суттєво прискорити темпи заліснення в усьому світі. До 2030 року необхідно побороти опустелювання, відновити деградовані землі та ґрунти, включаючи землі, які зазнали опустелювання, посух або паводків. 

Необхідно вжити негайних та вагомих кроків, які б дозволили скоротити вимирання видів та побороти втрату біорізноманіття до 2020 року, а також захищали б види, які знаходяться під загрозою зникнення. 

До 2020 року мають також бути запроваджені заходи, спрямовані на суттєве скорочення впливу інвазивних видів та наземні та водні екосистеми. 

Цінність біорізноманіття та екосистем має бути інтегрована в заходи з планування на національному та місцевих рівнях, стратегічне планування та національне рахівництво. Країни також мають суттєво збільшити обсяги фінансування, спрямовані на збереження та стале використання екосистем та біологічних ресурсів 

Ціль 16. Сприяти сталому розвитку мирних та недискримінаційних спільнот, надавати рівний доступ до правосуддя та збудувати ефективні, підзвітні та рівні для всіх органи влади на всіх рівнях

Країни світу мають суттєво скоротити всі форми жорстокості та смертельних випадків, пов’язаних з жорстоким поводженням. Необхідно викорінити знущання, експлуатацію, торгівлю людьми та всі форми жорстокості та тортур по відношенню до дітей. 

Сила закону та рівний доступ до правосуддя має поширюватися на національному та міжнародному рівнях. 

Необхідно також суттєво скоротити корупцію та хабарництво у всіх їх проявах. На всіх рівнях влади мають працювати ефективні, підзвітні та прозорі державні інституції. 

Ціль 17. Посилити можливості для досягнення сталого розвитку та активізувати міжнародну співпрацю в даному напрямі  

Необхідно посилити спроможність країн для залучення фінансових ресурсів для сталого розвитку, в тому числі за рахунок міжнародної допомоги для покращення систем збору податкових та інших надходжень, а також через надання розвинутими країнами офіційної допомоги для країн, що розвиваються 

Потрібно сприяти розробці, передачі та поширенню екологічних технологій в країнах, що розвиваються, на привабливих умовах. 

Глобальне партнерство для досягнення сталого розвитку має бути посилене для поширення знань, експертизи, технологій та фінансових ресурсів, а також підтримки досягнення цілей сталого розвитку в усіх країнах світу. Партнерство державного сектору, приватних компаній та громадських організацій також має заохочуватися та підтримуватися для досягнення цілей сталого розвитку. 

До 2030 року на основі існуючих ініціатив мають бути розроблені інструменти відстеження прогресу на шляху до сталого розвитку, які б доповнювали валовий внутрішній продукт.

 На даному етапі тренінгу учасники тренінгу знайомляться з поняттям «сталий розвиток» і з основними цілями, які передбачає сталий розвиток.

27 жовтня 2022 року

ПРОБЛЕМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ 

Вихованці мають навчитися:

-      пояснювати поняття «сталий розвиток»;

-  розуміти відмінності між потребами, бажаннями та можливостями людини;

-      характеризувати компоненти сталого розвитку;

-      визначати ідеї та принципи сталого розвитку;

- аналізувати та висловлювати власну думку щодо необхідності господарювання на основі принципів сталого розвитку;

-     планувати та реалізовувати власні стратегії забезпечення сталого розвитку 

Більшість держав світу дійшли до висновку, що суто економічна модель розвитку вже є застарілою і постала необхідність звернути увагу ще й на соціальну та екологічну складові, без яких не є можливим їх сталий розвиток. Результатом стало те, що у вересні 2015 року на Саміті ООН 193 країни, в т.ч. й Україна, затвердили 17 Глобальних цілей сталого розвитку (ЦСР) до 2030 року, що стануть основними напрямами здійснення їх державних політик . Рішенню щодо впровадження стратегії сталого розвитку (ССР) в Україні сприяли ряд чинників : - через те, що більшість галузей країни досі використовують застарілі ресурсо- та енергоємні технології, стан екології країни вже досить скоро може набути критичного статусу; - експорт має в більшій мірі сировинну орієнтацією, в той час як в розвинених країнах в ньому переважає готова та високотехнологічна продукція; - рівень розвитку економіки України не відповідає її науково-технічним, природним, аграрним, освітньокваліфікаційним можливостям; - України має міжнародні зобов’язання, що визначені документами ООН; - в країні існує активна громадська підтримка впровадження стратегій сталого розвитку, а також необхідність їх впровадження була обґрунтована науковцями. ЦСР в Україні відображають її національні інтереси, але ґрунтуються на тих 17-ти, що були затверджені на Саміті ООН. ССР України на період до 2030 року включає : - проблему подолання дисбалансу, що існує в економічній, соціальній та екологічний сферах; - побудова мирного, згуртованого, толерантного та соціально-відповідального суспільства, а також розвиток «інклюзивності» в країні; - формування продуктивної взаємодії органів державної влади, місцевого самоврядування, освіти, науки, громадських організацій,  - забезпечення повної зайнятості населення; - надання якісної освіти та забезпечення належного рівня охорони здоров’я; - вирішення екологічних проблем України, модернізація національного виробництва; - проведення політики децентралізації; - збереження культури та національної самосвідомості українців та інші. ЦСР є необхідними для України та їх досягнення дійсно може вивести її на новий - більш високий рівень, проте, постає логічне питання стосовно реальності їх виконання. Існує ряд проблем, які можуть стати істотною перепоною на шляху до змін . Однією з них є саме суспільство. Чи готові люди змінювати своє мислення, свої звички (наприклад, не викидати сміття в не призначених до цього місцях, економити воду, електроенергію, навчитися сортувати сміття і т.д.)? Істотною перепоною на шляху до сталого розвитку є корупція, яка зараз охопила усі можливі сфери економіки країни. Також зараз ведуться бойові дії на сході країни, через які на даний момент часу не має можливості повністю зосередитися на інших важливих для країни питаннях, що є одними зі складовими цілей сталого розвитку. Також стан економіки в цілому бажає кращого (державний борг країни, за даними Міністерства фінансів, на 28.02.2019 склав 2 111 898 млн. грн.). Все це гальмує розвиток держави у відповідності до ЦСР, та змушує її повертатися у більшій мірі до суто економічної моделі управління, що само по собі суперечить суті ССР. Цікавим є також й той факт, що основна більшість завдань, що покладені в основу Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 не мають індикаторів та встановлених термінів виконання. Таким чином влада нібито знімає з себе відповідальність за невиконання завдань, що передбачаються ЦСР, бо ми не маємо можливості оцінити результати. 36 Україна, як країна, що прагне до змін та не є байдужою до глобальних світових проблем, разом із іншими 192-ма країнами підписала договір про сталий розвиток, який охоплює соціальну, економічну та екологічну складові. На основі 17-ти затверджених цілей було створено Стратегію сталого розвитку України на період до 2030 року, яка на даний момент часу не може бути реалізованою в повній мірі через нестабільний економічний, політичний та військовий стан. Тож для успішного впровадження ЦСР уряду країни необхідно стабілізувати її стан та адекватно оцінюючи свої можливості встановити індикатори та конкретні строки виконання завдань, що передбачені ЦСР. Тільки так ми зможемо побачити та оцінити ефективність реалізації стратегії сталого розвитку і Україні. 

 25 жовтня 2022 року

Виникнення, передісторія та основні поняття сталого розвитку

      Нагальною потребою ХХІ століття стає формування такого способу життя, який був би основою довготривалого ощадливого гармонійного розвитку людства. Науково-технічний прогрес, нові технології самі по собі не здатні подолати загрози, що постали перед людством. Потрібні нова філософія, нова політика, нові моральні імперативи – зобов’язання кожної людини і людства в цілому. Загалом ідеться про систему цінностей, складову культурного світобачення кожної людини і суспільства в цілому, яка не залежала б від економічних сплесків чи занепадів, зміни політичної влади, у якій би захист і збереження природи, турботу про людину, її життя і дотримання її прав вважались такими ж важливими, як і саме життя. 

   Саме на таких засадах сформувалось поняття сталий розвиток (англійською – sustainable development). У словниках, присвячених цій темі, термін sustainable визначається, як характеристика процесу або стану, що може підтримуватись невизначено довго. А термін sustainable development означає покращання якості людського життя при збереженні сталості підтримуючих екосистем. 

Уперше поняття сталого розвитку було сформульовано у доповіді «Our Common Future» («Наше спільне майбутнє») голови Міжнародної комісії з питань екології та розвитку ООН Гру Харлем Брутланд у 1987 році. Воно трактувалось достатньо просто і конкретно: це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. 

На 2-й Конференції ООН з навколишнього середовища (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) вперше було сформульовано основні положення сталого розвитку, задекларовані у програмному документі «Порядок денний ХХІ століття», або «Програма 21». Наступні міжнародні зустрічі – конференція в Кіото (1997 р.), відома як «Кіотський протокол», III Конференція ООН з проблем клімату Землі (Бонн, 2001 р.), IV Конференція ООН (Йоганнесбург, 2002 р.) – сприяли координації зусиль усіх країн і виробленню на цій основі стра- -8- тегії рішучих дій і практичних заходів у подоланні впливу техногенних факторів на довкілля. 

Необхідно зазначити, що поняття сталий розвиток не є тотожним поняттям економічно стабільний і екологічно безпечний розвиток (екорозвиток). Мова не йде тільки про забезпечення прогресу економіки та ресурси для неї або лише про збереження природи. Поняття сталого розвитку виражає досить просту ідею: необхідно досягнути гармонії між людьми – з одного боку і суспільством та природою – з іншого. Тобто в майбутньому має сформуватися соціоприродна система, здатна розв’язувати сукупність протиріч, що проявляються в наш час, а саме: між природою і суспільством, між екологією і економікою, між розвинутими країнами і тими, що розвиваються, між теперішніми і майбутніми поколіннями, між багатими і бідними, між уже сформованими потребами людей і розумними потребами тощо. 

Таким чином, поняття сталий розвиток можна розуміти як стратегію виживання і безперервного прогресу цивілізації та окремих країн в умовах збереження навколишнього середовища (насамперед біосфери). 

Послідовний перехід України, як і всього світового співтовариства, до сталого розвитку відбувається відповідно до рекомендацій і принципів, викладених у документах Конференції ООН з навколишнього середовища (ЮНСЕД). 

20 жовтня 2022 року

"Я толерантна особистість!"

«Всі  хто готується  стать  корисним  громадянином –

 спочатку повинен  навчиться бути людиною »

М.І. Пирогов

 Мета: 

- допомогти підліткові сформулювати  поняття «толерантність»; 

- розуміти толерантність як один із найнеобхідніших принципів людського буття; 
- пояснити, чому терпимість є необхідною умовою збереження миру

(в колективі, в суспільстві, у світі);

- вчити прогнозувати, розробляти та втілювати в життя шляхи розв'язання конфліктів, висловлювати власну позицію. 

Обладнання:

  тести для учнів (папір, ручка).

 

Хід заняття

Перегляд соціального опитування про толерантність

                                       Вступне  слово керівника гуртка  

     Сьогодні  ми присвятимо  виховну годину такому поняттю як толерантність.  Нашим завданням сьогодні є навчитися розрізняти толерантні та нетолерантні вчинки, виявляти толерантне ставлення один до одного, а також визначити рівень власної толерантності  кожного, особистісну врівноваженість  за допомогою тестів. 

Поняття «толерантність» у різних мовах має різні відтінки.

     В англійській мові – це готовність і здатність без протесту сприймати особистість або подію.

    У французькій - повага свободи іншого, його думки, поведінки, політичних і релігійних поглядів.

    У китайській – уміння дозволяти, допускати, проявляти терпимість до інших.

    В арабській – прощення, поблажливість, схильність до інших.

    У перській – терпіння, витривалість, готовність до примирення.

Керівник гуртка:

      Отже, толерантність – доброзичливість, визнання за кожною людиною права бути іншою і поважати цього права.

       Зараз проведемо дослід, який показує, що ми дуже різні. Будь ласка, візьміть однакові аркуші паперу. Потім усі одночасно виконайте наступні дії:

1. Складіть аркуш навпіл.

2. Відірвіть верхній правий кут.

3. Знову складіть навпіл.

4. Відірвіть правий верхній кут.

5. Знову складіть.

6. Знову відірвіть верхній правий кут.

7. Складіть аркуш надвоє.

8. Якщо можна, відірвіть правий верхній кут.

9. Розгорніть аркуш і покажіть іншим.

      Чи можемо сказати, що хтось виконав роботу неправильно? Чому аркуші відірвані так по-різному? Чи можете ви сказати, що всі, хто відірвав аркуші інакше, ніж ви, є гіршими за вас? Чи буває так, що ми оцінюємо людину тільки з огляду на те, чи робить вона щось так само, як ми? Чого навчає ця вправа?

(Відповіді вихованців)

Дуже важливо сприймати людей такими, якими вони є, навіть коли їх уподобання відмінні від твоїх. Але інколи ми стаємо сліпими і не хочемо прислухатися до чужої думки і вважаємо свою думку правильною.

 Для початку ми спробуємо розіграти ситуацію. Для цього на дошці зображений малюнок. Для участі потрібно дві дитини. Кожен  бачить свій образ на малюнку – опишіть його та  спробуйте відстояти кожен свою точку  зору.  (Вихованці  сперечаються). Тепер давайте проаналізуємо поведінку учасників.

- Що в їхній розмові вас збентежило?  (Діалог учитель - вихованці). 

 Отже, давайте сформулюємо, що ж таке толерантність і, яку людину можна назвати толерантною. Толерантність – це терпимість до думок, поведінки та поглядів інших людей. Інтолерантність – це протилежне поняття до толерантності. 

Нині толерантність розуміється перш за все як повага і визнання рівності, відмова від домінування та насилля, визнання права інших на свої думки та погляди. Отже, толерантність перш за все має на меті прийняття інших такими, якими вони є. Поділ людей на толерантних та інотолерантних є досить умовним. Кожна людина у своєму житті здійснює як толерантні, так й інотолерантні вчинки. Але здатність вести себе толерантно може стати особистісною рисою і зможе забезпечити успіх у спілкуванні. 

    Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони критичні відносно до себе і не прагнуть у всіх бідах звинувачувати інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не ділить світ на дві частини - чорне та біле; не робить акцент на розбіжностях між «своїми» та «чужими», тому готова вислухати та зрозуміти інші точки зору.

Вчитель:

Пропоную провести тест  «На врівноваженість», чи дратує вас:

Варіанти відповідей: «дуже»-3, «не дуже»-1, «аж ніяк»-0.

1.  Зім’ята сторінка газети, яку ви хочете прочитати.

2.  Літня жінка, одягнена як молоденька дівчина.

3.  Надмірна близькість співрозмовника.

4.  Жінка, що палить на вулиці.

5.  Коли, якась люди кашляє у ваш бік.

6.  Коли хтось гризе нігті.

7.  Коли хтось сміється не до речі.

8.  Коли хтось намагається вчити вас, що і як треба робити.

9.  Коли кохана жінка (чоловік) постійно запізнюється.

10. Коли в кінотеатрі, той хто сидить попереду вас, постійно крутиться і коментує сюжет фільму.

11.  Коли вам намагаються переказати сюжет цікавого роману, який ви збираєтесь прочитати.

12.  Коли вам дарують непотрібні предмети.

13.  Гучна розмова в громадському транспорті.

14.  Сильний запах парфумів.

15.  Людина, яка жестикулює під час розмови.

16.  Колега, що дуже часто вживає іноземні слова.

    Більш як 36 балів: Вас не назвеш терплячим і спокійним. Дратують навіть дрібниці. Ви запальні, легко спалахуєте. А це розхитує нервову систему, від чого страждає й ваше оточення.

     Від 12 до 35 балів: Ви належите до найпоширенішої групи людей: дратують речі найнеприємніше, але з щоденних клопотів ви не робите драми. До неприємностей ви можете «повернутися спиною», досить легко забуваєте про них.

     11 і менше: Ви дуже спокійна людина, реально дивитесь на життя. Або цей тест – недостатньо вичерпний, і ваші найуразливіші сторони  у ньому так і не проявилися? Принаймні ви не та людина, яку можна вивести з рівноваги.

Вчитель:

Отже, можна зробити висновок, що  ознаки толерантної людини – це яка:

Ø  Успішно співпрацює з іншими на засадах партнерства.

Ø Готова прийняти думку інших.

Ø Поважає гідність людини.

Ø Поважає права інших.

Ø Приймає іншого таким, яким він є.

Учениця:

Ø Здатна поставити себе на місце іншого.

Ø Поважає право бути інакшим.

Ø Визнає різноманітність.

Ø Визнає рівність інших.

Ø Терпима до чужих думок, вірувань, поведінки,  відмовляється від домінування й насильства.

     С

18 жовтня 2022 року

Толерантність: що це?  

Мета. Ознайомити підлітків з поняттям «толерантність»; стимулювати уяву учасників у пошуках власного розуміння толерантності трьома способами: 

• На основі вироблення «наукового визначення»;
• за допомогою експресивної форми; 
• з використанням асоціативного ряду. 

Тривалість: 1 год. 10 хв. 

                                                                 Хід роботи 

1. Вступна частина (25 хв.) 

Процедура проведення: 

Приймаються правила роботи у групі .

 Ведучий розповідає учасникам групи про те, що таке «толерантність» та «інтолерантність» (чи нетерпимість), про їх вияви та про наслідки нетерпимості та представляє написані на дошці цілі тренінгу та розповідає про них.

2. Знайомство. 

Вправа «Снігова куля» (5 хв.) 

Ведучий пропонує учасникам представитися так, як би їм хотілося, щоб їх називали у групі (наприклад, використовувати псевдоніми). Учасники групи сидять у колі. Першим представляється ведучий. Потім той, хто сидить ліворуч від нього, називає ім'я ведучого і своє ім'я. Кожен наступний учасник називає по черзі імена всіх, хто представлявся до нього. Таким чином, учасник, що замикає коло, має назвати імена всіх членів групи. 

3. Вправа «Чим ми схожі» (10 хв.) 

Цілі: створення невимушеної, доброзичливої атмосфери у групі; підвищення внутрішньогрупової довіри і згуртованості членів групи. 

Процедура проведення: члени групи сидять у колі. 

Ведучий запрошує в коло одного з учасників на основі якої-небудь реальної чи уявлюваної подібності із собою. Наприклад: «Світлано, вийди, будь ласка, до мене, тому що в нас із тобою однаковий колір волосся (або ми схожі тим, що ми жителі Землі, або ми одного зросту тощо)». Світлана виходить у коло і запрошує вийти кого-небудь з учасників у такий самий спосіб. Гра триває доти, доки всі члени групи не стануть у колі. 

4. Вправа «Компліменти» (10 хв.) 

Процедура проведення: ведучий пропонує учасникам придумувати компліменти одне для одного. Він кидає м'яч одному з учасників і говорить йому комплімент. Наприклад: «Дмитрику, ти дуже справедлива людина» чи «Катю, у тебе чудова зачіска». Інший учасник кидає м'яча тому, кому хоче висловити комплімент і так далі. Важливо простежити, щоб комплімент був сказаний кожному учасникові. 

5. Вправа «Що таке «толерантність?» (10 хв.) 

Цілі: дати можливість учасникам сформулювати наукове поняття толерантності; показати багатоаспектність поняття «толерантність». 

Обладнання: визначення толерантності, написані на ватмані. 

 Підготовка: написати визначення толерантності на великих аркушах і прикріпити їх перед початком заняття до дошки чи до стін зворотним боком до аудиторії. 

Процедура проведення: ведучий поділяє учасників на групи з 3 - 4 осіб. Кожна група має виробити в результаті «мозкового штурму» своє визначення толерантності. Визначення повинне бути коротким і ємним. Після обговорення представник від кожної групи знайомить із визначенням усіх учасників. Після закінчення обговорення у групах кожне визначення виписується на дошці чи на ватмані. Після того, як групи представлять свої формулювання, ведучий повертає заздалегідь заготовлені визначення «обличчям» до аудиторії. Учасники мають  можливість ознайомитися з існуючими визначеннями і висловити своє ставлення до них. 

 Питання для обговорення. 

• Що відрізняє кожне визначення? 

• Чи є щось, що поєднує якісь із запропонованих визначень? 

• Яке визначення найбільш вдале? 

• Чи можна дати одне визначення поняттю «толерантність»? 

Під час обговорення зверніть увагу на наступні моменти: 

• Поняття «толерантність» має безліч аспектів.

 • Кожне з визначень виявило якусь грань толерантності. 

6. Рефлексія заняття (10 хв.) 

Деякі з вас уперше ознайомилися з поняттям «толерантність». Яке з визначень толерантності викликало у вас найбільший відгук? Чи є для вас тема толерантності актуальною, і якщо так, то чому?

13 жовтня 2022 року

«Щаслива доля – в щасливій сім'ї"

МЕТА: розкрити поняття любові як першооснови людського існування, вчити відрізняти кохання від захоплення;

розвивати в учнів вміння висловлювати власну думку, допомогти старшокласникам усвідомити природний зв’язок етичного рівня особистості і здатності людини до справжньої любові, вплив почуттів на поведінку і осмислення власного життя;

виховувати в підлітків почуття ніжності і вірності в коханні, формувати здатність самостійно приймати рішення у різних життєвих ситуаціях, готувати молодь до сімейного життя.

                                                                                                                                               Епіграф:

«Первинніше сущого всього – любов.

У піснях молодих перше слово – любов,

Бідний вигнанцю дивного світу – кохання,

Знай, що всього життя передмова – любов».

З чого розпочинається людське життя. Авжеж з любові…

Всьому початок є любов…

А твердять: «Спершу було слово…»

А я кажу вам знову й знову:

«Всьому початок є любов!»

І осяванню, і сумлінню,

Очам жоржини і дитини –

Всьому початок є любов.

Любов! Я достеменно знаю.

Усе зненависть теж, гадаю.

Сестра твоя навік, любов.

Всьому початок є любов.

Замрія, жах, вино і порох,

Трагедія, і сум і подвиг –

То все діла твої любов…

І ти від шепоту хитнешся,

І випростаєшся, й почнешся,

Всьому початок є любов.

Р. Рождественський

У повісті А. Чехова є слова: «яке це велике щастя любити і бути любим, і який це жах відчувати, що починаєш падати з цієї високої вежі». Отже любов – це висота. Висота моральна, духовна. Саме тому говорити про любов – це значить передусім говорити про людину, про її характер, смаки, погляди, принципи до життя. Лев Толстой вважав, що «любов – пробний камінь для людей».

А з чого розпочинається любов для кожного з вас?

Відповіді вихованців.

Для кожного з нас любов розпочинається саме з материнської любові, з її ніжних рук, з її ласкавої усмішки, її доброго серця. В. Белінський писав « Немає нічого святішого та безкорисливішого за материнську любов; будь-яка прив’язаність, будь-яка любов, будь-яка пристрасть або слабка, або користолюбна порівняно з нею».

Асоціативний кущ «Світ дитинства»

Мета: розвивати творчість, креативність у вихованців; зняти емоційну напруженість; використати гру в родинному вихованні для стабілізації батьківсько – дитячих відносин.

Давайте пригадаємо приємні миті дитинства. Дитинство – це щасливий (сумний, дуже щасливий тощо) час вашого життя. Хай кожен назве слово, яке асоціюється зі словом дитинство. Але спочатку ми з вами промедитуємо під заспокійливу музику. Учасники «прокручують» його у своїй уяві.

Занурення.

 - Сядьте зручніше, ноги поставте так, щоб вони відчували опору, заплющить очі, прислухайтесь до свого дихання: воно рівне й спокійне. Відчуйте важкість у руках, у ногах. Уявіть, що ви переноситеся в своє дитинство. Теплий весняний день, вам 5,6 років…Уявіть себе в тому віці, в якому ви найкраще себе пам’ятаєте. Ви йдете вулицею – подивіться, у що ви вдягнуті. Вам весело, поруч з вами близька людина – подивіться, хто це. Ви берете її за руку і відчуваєте її теплоту і надійність. Потім ви відпускаєте цю руку й біжите весело вперед, але недалеко, чекаєте на свою близьку людину і знову берете її за руку. Раптом ви чуєте сміх, піднімаєте голову і бачите, що тримаєте за руку чужу людину. Ви повертаєтеся й бачите, що ваша близька людина стоїть позаду та всміхається. Ви біжите до неї, і знову разом ідете далі, сміючись із того, що сталося. А тепер поверніться назад, у цю кімнату, і, коли ви будете готові, розплющить очі.

Висновок

Переважно це радісні слова. Чи таке дитинство у ваших дітей?

(Відкритий мікрофон.  Висловіть свої думки через мікрофон).

Інформаційне повідомлення «Чинники, які впливають на розвиток дитини»

11 жовтня 2022 року

Заняття з елементами тренінгу .

Тема: «Моя сім'я- моя колиская. Я і моя сім'я. Склад сім'ї. Значення сім'ї для людини»

Ключові слова: сім’я, щасливий шлюб, сімейне життя.

Актуальність: підготовка молоді до сімейного життя є однією з найважливіших проблем сьогодення, оскільки її загострення зумовлюється кризовим станом суспільства, соціальною та політичною нестабільністю, невизначеністю щодо майбутнього. Ці фактори призводять до перегляду планів молоді щодо укладення шлюбу, до виникнення нових соціально – психологічних установок відносно функцій сім’ї та ролей жінки й чоловіка в ній.

Мета: сформувати уявлення учасників тренінгу про особливості сімейного життя; сім’ю, сімейні стосунки, ознайомити з засадами побудови сімейних відносин.

Обладнення: листки А4, ручки, пуста банка, горох, пісок, мушлі, вода, написані слова «Міф» та «Реальність», намальовані два поєднані серця, папір формату А4, фломастери/маркери., намальований «Кошик для сміття»,  роздатковий матеріал, буклет «10 порад для щасливого сімейного життя»

Тривалість тренінгу: 1 година 35 хвилин.

Хід проведення

Щаслива сім’я підтверджує думку про те, що людські почуття – найважливіша цінність.  Сім’я   є  однією з  найважливіших  життєвих  цінностей.   Сім’я дарує кожній людині відчуття стабільності, захищеності, впевненості, що в свою чергу спонукає до розвитку власного індивідуального потенціалу, бажанню досягати висот.

 Дружна родина надихає, підтримує, допомагає переживати складні часи,   реалізовувати   найсміливіші   плани.  Сім’я – це фортеця, порятунок від труднощів, захист від жорстокого світу. Міцна родина дарує тепло, затишок, спокій. Адже вдома нас оточують рідні люди, які нас люблять, розуміють, завжди намагаються допомогти.

Так і в житті: кожна людина, плануючи своє майбутнє, бачить перед собою багато доріг і стежин, але обирає тільки одну – свій життєвий шлях. Щоб правильно обрати свою долю, оцінити життєву перспективу, свої здібності, таланти, потрібно мати життєву мудрість.

Вправа «Асоціація» (10хв.)

Мета: усвідомити багатогранність поняття «сім’я», його різноманітність.

        Завдання кожному написати, які асоціації виникають у вас із словом «сім’я», у кожної людини своє розуміння «сім’ї».Це може бути (малюнок чи колаж). 

Вправа «Міфи та реальність» (5хв.)

Чому для вас одне з тверджень «Міф» або «Реальність». Бажаючий може висловити свою думку.

Ось найпоширеніші із них:

1.     Народження дитини скріплює шлюб і зближує батьків.

2.     Ура! Штамп в паспорті я отримала, тепер можна і розслабитися.

3.     У щасливих сім’ях не буває сварок

4.     Моя справа – заробляти гроші, решта – справа дружини.

5.     Я перероблю чоловіка, і він буде таким, як я хочу.

6.     Після весілля він обов’язково зміниться: буде добріший, уважніший, допомагатиме у всьому.

7.     Відсутність житла, низькооплачувана робота чи взагалі її відсутність –це не суттєво.

8.     Якщо у цій сім’ї щось піде не так, нічого, розійдусь і створю нову сім’ю. Щасливий шлюб – це лотерея.

9.     Ми повинні все робити разом і не мати секретів один від одного.

10.                 Ключ до сімейного щастя - романтична любов.

11.                Сучасні пари щасливіше, ніж сім'ї кілька десятків років тому.

Вправа «Критерії щасливої сім’ї» (15 хв.)

Мета: з’ясувати уявлення учасників про зовнішні та внутрішні фактори які впливають на благополуччя сім’ї.

Тренер  на ватмані малює два поєднаних серця. Одне серце символізує зовнішні фактори, що впливають на щастя та благополуччя сім’ї, а друге - внутрішні.

- Назвіть будь ласка зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на благополуччя сім’ї.

Висновок: сімейне щастя залежить від багатьох факторів. Серед таких, що лежать в основі успішного сімейного життя, можуть бути названі:

1.Свідомий вибір партнера.

2. Повага та увага подружжя один до одного.

3.Кожен із подружжя має можливість самореалізації, досягнення своїх цілей та бажань.

4.Достаток та окрема житлова площа, власний життєвий простір.

5.Довгоочікувана, запланована та бажана дитина.

6. Можливість не тільки брати, але й віддавати щось навзаєм.

Вправа «Малюємо сімейне життя» (20 хв.)

Мета: відпрацювати навички ситуацій з життя сім’ї, формувати вміння робити усвідомлений вибір щодо власної поведінки.

- Пропоную намалювати одну із ситуацій життя сім’ї:

·         приготування їжі;

·         прибирання квартири;

·         відпочинок на природі;

·         ремонт квартири.

Основні правила проведення вправи: малювати на аркушах формату А4 кольоровими олівцями, фломастерами. На малюнку мають бути присутні всі члени сім’ї. Розглянути малюнок та визначити що б ви хотли змінити.

Вправа «Домашні обов'язки» (7 хв.)

Мета: усвідомлення партнерської відповідальності в шлюбі.

Матеріали:

Проведення:

 Пропоную прописати 5-10 обов'язків, які виконують тільки чоловіки або жінки та визначити спільні обов'язки. 

Питання до учасників:

1) Чому саме такий розподіл обов’язків між чоловіком і дружиною?

2) Чи погоджуєтесь Ви з таким розподілом? Чи хотілося б Вам перекласти на партнера або перебрати на себе якісь з зазначених обов’язків? Чому?

Вправа «Вирішення сімейних конфліктів» (10хв.)

 Завдання : правильно обрати тактику вирішення конфлікту та не загострити конфлікт.

Ситуація 1. Марійка та Сашко – молодята, живуть разом вже 5 місяців. Марійка вирішила поклеїти нові шпалери в кімнаті, але не порадилась при цьому із Сашком. Ввечері, коли Сашко повернувся з роботи, почав розгортатися конфлікт з огляду на те, що колір шпалер дуже не подобався Сашку. Яку тактику обере Марійка?

Ситуація 2. Пройшло вже три місяці після одруження Ірини та Павла. Вони разом закінчили інститут, почали працювати в одній організації. Були нерозлучні майже повсюди. І ось одного разу Павло під час обідньої перерви побачив Ірину в кафе із своїм колегою, вона була з ним дуже веселою й посміхалася. Коли Ірина та Павло поверталися після роботи додому, Павло почав демонструвати «ревнощі» до Ірини. Розгорнулася конфліктна ситуація. Якою буде поведінка Ірини?

Ситуація 3. Після народження дитини Олена залишила компанію, в якій працювала й отримувала гарний заробіток, оформила декретну відпустку. Сім’ю забезпечував її чоловік – Ігор, зарплата якого становила не дуже багато (вистачало лише на необхідні продукти та товари для дитини). Через 3 місяці до Олени зателефонував директор її кампанії й запропонував вийти на роботу (із підвищенням заробітної плати). Олена погодилася, але Ігорю сказати спочатку побоювалася, але спромоглася через тиждень. Ігор виховувався у традиційній сім’ї, де справа чоловіка – заробляти, а справа жінки – зберігати домашнє вогнище. Почувши новину, Ігор навіть не говорив із Оленою декілька днів. Що сталося потім?

Вправа «Кошик для сміття» (5хв.)

-         Навіщо людині кошик для сміття?

-         Навіщо необхідно звільнятися від сміття?

Запишіть риси характеру, які заважають, ускладнюють сімейні відносини.

Вихованці записують: невпевненість у собі, пихатість, гордість, брехливість, злість, недовіра, підозрілість, коли в очі кажуть одне, а поза очі інше, коли доносять одне на одного та ін.). Викиніть ці папірці в кошик для сміття.

Релаксаційна вправа «Прохання метеликів» (5хв.)

Мета: забезпечити психологічне розвантаження учасників.

Уявіть собі прекрасний літній день. Ви лежите на зеленому лузі. Навколо все спокійно і тихо. Вам тепло і затишно, ви дихаєте легко і спокійно. Уявіть собі, що ви – легкі метелики з великими красивими крилами. Ваші ручки легкі-легкі – це крила метелика. І тіло ваше теж стало легке-легке, змахнули крильцями і полетіли. З кожним вдихом і видихом ви все вище і вище в повітрі. Легкий вітерець ніжно гладить ваші крильця .... (пауза – погладжування дітей). Вам добре, приємно. Але ось прийшла пора повертатися в цю кімнату. Потягніться і на рахунок «три» відкрийте очі, посміхніться ласкавому вітерцю й один одному.

    Як висновок прослухайте наступну притчу «Все в твоїх руках»

   Давно-предавно в старовинному місті в оточенні учнів жив Майстер. Якось найталановитіший з них задумався: «А чи існують запитання, на які наш Майстер не зумів би дати відповідь?»

    Він пішов на квітуче поле, піймав найкращого метелика і сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскітно. Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:

-  Скажіть, а метелик у моїх руках живий чи мертвий?

    Учень міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий будь-якої миті його стиснути. Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів: «Все в твоїх руках».

Рефлексія

 На закінчення нашого заняття словами  Володимира Симоненка: «Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок. Є тисячі ланів, але один лиш мій». Вибіріть свій шлях, пізнаєте життя, рухаєтесь уперед,  йдіть вперед, відкривайте для себе свій світ, будуйте своє життя.

                                                                                              ДОДАТОК 1

 Тест «Готовність до шлюбу»

Висловіть своє ставлення до твердження, поставивши знак «+» у відповідній графі. 

№	Твердження	Я	Він(вона)
1.	Відправка дитини до дитячого садка.
2.	Турбота про дітей.
3.	Перевірка домашнього завдання дітей.
4.	Відвідування батьківських зборів.
5.	Організація дитячих свят.
6.	Організація сімейних свят.
7.	Читання спеціальної літератури з виховання дітей.
8.	Виконання важкої фізичної роботи по дому.
9.	Виконання дрібної домашньої роботи.
10.	Купівля продуктів харчування.
11.	Прибирання квартири.
12.	Прання білизни.
13.	Підтримка контактів  сусідами.
14.	Сплата комунальних рахунків.
15.	Планування сімейного бюджету.
16.	Купівля одягу, взуття.
17.	Купівля санітарно-гігієнічної продукції.
18.	Купівля побутової техніки, меблів.
19	Годування домашніх тварин.
20.	Вигул собаки.
21.	Винесення сміття.

 

Опрацювання результатів: за кожну відповідь «Я», ви отримуєте по 1 балу.

Результати:

Від 0 до 5. Ви хочете отримати не супутника (супутницю) життя, а хатню робітницю (працівника). Вам ще треба багато чого переглянути у своїх ставленнях до сімейного життя.

Від 6 до 14. У вас немає особливих причин для хвилювань, але радимо задуматись. Чи не багато обов’язків ви перекладаєте на плечі майбутнього партнера.

15 і більше. Ви повністю готові до сімейного життя.

26 травня 2022 року

Учасники і оточення проєкту

Адекватне визначення середовища, в якому виникає й існує проєкт, має неабияке значення, оскільки проєкт є по­родженням цього середовища та існує для задоволення тих чи інших його потреб. Тому життєздатність проєкту значною мірою залежить від того, наскільки точно зроблено опис про­єкту з позиції його взаємин з зовнішнім середовищем.

Оточення проєкту — це чинники впливу на його підготов­ку та реалізацію. Усі чинники можна розділити на зовнішні, тобто що не залежать від самого проєкту, та внутрішні, тобто що безпосередньо виникають у межах проєктує

ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ
Політичні	Економічні	Суспільні	Науково- технічні	Культурні	Природні	Правові
Політична стабільність	Структура ВВП	Умови та рівень життя	Рівень розвитку технологій	Рівень освіченості	Кліматичні умови	Права підприємництва
Державна підтримка проекту	Рівень оподаткування	Рівень освіти	Рівень розвитку прикладних наук	Історичні традиції	Наявність природних ресурсів	Права людини
Міжнаціональні взаємини	Рівень інфляції	Свобода пересування	Рівень розвитку фундаментальних наук	Релігійність	Вимоги до захисту навколишнього середовища	Стабільність законодавства
Рівень злочинності	Стабільність валюти	Соціальні гарантії	Рівень розвитку енергетики	Культурні традиції	Досяжність природних ресурсів	Права власності
Міждержавні стосунки	Розвиненість банківської системи	Система охорони здоров’я	Рівень розвитку транспорту	Інші	Інші	Інші
Інші	Стан ринків	Свобода слова	Рівень розвитку комунікацій
	Ступінь свободи підприємництва тощо	Місцеве самоврядування тощо	Інші

                                              Класифікація зовнішніх чинників впливу на проєкт👆👆👆👆👆

До внутрішніх чинників відносять ті, що пов'язані з організа­цією проєкту. Організація проєкту є розподілом прав, відпо­відальності та обов'язків між учасниками проєкту. Крім того, до внутрішніх чинників відносяться взаємини між учасни­ками проєкту, професіоналізм команди проєкту, стиль ке­рівництва проєктом та засоби комунікацій.

Розподіл сфери діяльності, у якій здійснюється проєкт, на власно «проєкт» і на «зовнішнє середовище», є певною мірою умовним. Причини цього у наступному:

1. Проєкт не є жорстко-стабільною системою: ряд його елементів у процесі реалізації можуть змінювати своє розта­шування, переходячи у склад проєкту із зовнішнього сере­довища чи навпаки.

2. Ряд елементів проєкту можуть використовуватися як у його складі, так і поза ним (типовим прикладом є спеціа­лісти, які одночасно працюють як над реалізацією певного проєкту, так і над рішенням деяких інших проблем).

Серед головних учасників проєкту виділяють ініціаторів, замовників, інвесторів, керуючих та контракторів.

Ініціатор проєкту — це автор ідеї проєкту, його поперед­нього обґрунтування та пропозицій щодо його здійснення. Як ініціатор може виступати будь-хто з майбутніх учасників проєкту, але ділова ініціатива щодо здійснення проєкту по­винна виходити від замовника.

Замовник проєкту — головна зацікавлена у здійсненні про­єкту та досягненні його мети особа, що буде користатися його результатами. Він визначає основні вимоги та масштаб проєк­ту, забезпечує його фінансуванням за рахунок власних чи за­лучених коштів, здійснює контракти з основними виконав­цями проєкту, несе відповідальність за цими контрактами, керує процесом взаємодії між учасниками проєкту.

Інвестор проєкту — це особа, що здійснює інвестиції у проєкт і зацікавлена у максимізації прибутків від даного проєкту. Ціль інвестора — максимізація прибутку на інве­стиції від реалізації проєкту. Як інвестори виступають, як правило, банки, інвестиційні фонди та інші організації. Інвестори вступають у контрактні відносини з замовником проєкту, контролюють виконання контрактів та здійсню­ють розрахунки з іншими сторонами по мірі виконання проєкту. Інвестори є повноправними партнерами проєкту і власниками всього майна, придбаного за рахунок їх інвес­тицій, доки їм не повернено усі кошти за контрактом із за­мовником.

Керівник проєкту — юридична особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо управління проєктом: планування, контроль та координацію дій учасників проєкту.

Контрактор проєкту (генеральний директор) — особа, що за угодою із замовником бере на себе відповідальність за виконання певних робіт за проєктом.

Субконтрактор проєкту— вступає в договірні відноси­ни з контрактором або субконтрактором більш високого рівня. Несе відповідальність за виконання робіт та послуг згідно з контрактом.

Генеральний підрядник — юридична особа, пропозиція якої прийнята замовником. Несе відповідальність за вико­нання робіт та послуг відповідно до контракту.

Команда проєкту — специфічна організаційна структу­ра, очолювана керівником проєкту, що створюється на пе­ріод здійснення проєкту. Завданням команди проєкту є здійснення функцій управління проєктом до ефективного досягнення його цілей. Склад та функції команди проєкту залежать від масштабу, складності та інших характеристик проєкту. Основними учасниками команди проєктує:

- керівник проєкту;

- інженер проєкту;

- адміністративний керівник контрактів;

- контролер проєкту;

- бухгалтер проєкту;

- керівник служби матеріально-технічного забезпечення проєкту;

- керівник робіт з проєктування;

- керівник будівництва;

- координатор робіт з експлуатації.

Ліцензори — організації, що видають ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, вико­нання певних видів робіт та послуг тощо.

Органи влади — сторона, що задовільнює свої інтереси шляхом одержання податків з учасників проєкту, висуває та підтримує екологічні, соціальні та інші суспільні та державні вимоги, пов'язані з реалізацією проєкту.

Інші учасники проєкту — виробники та споживачі кін­цевої продукції, конкуренти основних учасників проєкту, спонсори та ін.

Учасники проєкту можуть виступати у декількох особах, наприклад, замовники можуть бути інвесторами, інвестори — керуючими проєктом тощо.

24 травня 2022 року

Календарне планування проєктів

Важливе місце у плануванні проєкту мають завдання календарного планування.

Календарне планування – це процес складання й коригування розкладу, в якому роботи, що виконуються різними організаціями, взаємопов'язуються між собою в часі і з можливостями їх забезпечення різними видами матеріально- технічних та трудових ресурсів.

При календарному плануванні обов'язково повинно враховуватися дотримання заданих обмежень (тривалість робіт, ліміти ресурсів) та оптимальний розподіл ресурсів.

У ході реалізації проєкту застосовуються різні типи календарних планів, які можна класифікувати за різними ознаками:

• 1) за рівнем планування:
  • – календарні плани проєкту (розробляються до укладання контрактів);
  • – функціональні календарні плани робіт (ФКПР).

У свою чергу, функціональні календарні плани робіт поділяються:

• 2) за типами робіт:
  • – ФКПР проєктування;
  • – ФКПР матеріально-технічного забезпечення;
  • – ФКПР будівництва;
  • – ФКПР введення в експлуатацію та освоєння;
  • – ФКПР також можуть бути складені як окремі елементи, підсистеми, комплекси великого проєкту, які в цьому випадку розглядаються як мініпроєкти;
• 3) за глибиною планування:
  • – перспективні графіки;
  • – графіки початку й завершення робіт по проєкту: щомісячні, щотижневі, щоденні
• 4) за формою подання:
  • – логічні мережі;
  • – графіки;
  • – діаграми і т. п.

Параметрами календарного плану в найпростішому варіанті це дати початку та закінчення кожної роботи, їх тривалість та необхідні ресурси.

У більшості складних календарних планів існують до 6 варіантів моментів початку, закінчення, тривалості робіт та резервів часу. Це ранні, пізні, базові, планові й фактичні дати, реальний та вільний резерв часу. Методи розрахунку сіткових моделей дозволяють розраховувати тільки ранні та пізні дати. Базові та поточні планові дати необхідно вибирати з урахуванням інших факторів. Існує три варіанти вибору:

• 1. Календарний план за датою раннього початку. Використовується для стимулювання виконавців проєкту.
• 2. Календарний план за датою пізнього завершення. Використовується для представлення виконання проєкту в кращому вигляді для споживача.
• 3. Календарний план, який вибирається для згладжування ресурсів або для представлення замовнику найбільш імовірного закінчення.

Дата раннього початку – це найбільш рання дата, коли робота може бути розпочата. Якщо до неї додати тривалість роботи, отримаємо дату її раннього завершення. Через те, що виконання роботи може залежати від завершення якогось її елемента, існує остання дата, коли робота може бути завершена без затримки роботи проекту. Ця дата обчислюється як сума дати пізнього початку та тривалості виконання роботи.

Якщо дати пізнього та раннього початку відрізняються, то проміжок, коли робота може бути розпочата, називається резервом часу і визначається як різниця дати пізнього початку та дати раннього початку.

Якщо тривалість роботи не змінюється, то різниця між раннім і пізнім початками та раннім і пізнім її завершенням збігається. Таке припущення роблять у більшості систем планування.

Робота з нульовим резервом часу називається критичною, її тривалість визначає тривалість реалізації проєкту в цілому.

Критична тривалість – мінімальна тривалість, протягом якої може бути виконаний весь комплекс робіт проєкту.

Критичний шлях – шлях у сітковій моделі, тривалість якого дорівнює критичній. Роботи, що лежать на критичному шляху, називаються критичними.

Існують різні способи відображення календарного плану:

Табличний. У таблиці подається перелік робіт на певному рівні WBS за датами початку, кінця, тривалості по кожній із робіт (табл1).

Таблиця 1.

Календарний план проєкту щодо встановлення пам'ятника

2. Діаграмний. Подання у вигляді діаграм Ганта (названа за ім'ям німецького інженера Генрі Ганта, який уперше запропонував цей інструмент календарного планування проєктів).

Позитивними рисами діаграми Ганта є:

• – легкість побудови та читання;
• – можливість подання перебігу виконання робіт за проєктом;
• – дає зрозуміти ідею запасу часу і його використання;
• –є прекрасним засобом планування й контролю, передумовою календарного планування потреб у ресурсах;
• – є умовою визначення грошових потоків;
• – є ключовим документом у процесі прийняття рішень тощо.

Перед тим як розміщувати роботу на діаграмі, потрібно розглянути, чи існує логічний зв'язок між роботами, тривалість робіт, залежно від забезпечення необхідними ресурсами, розподіл ресурсів між роботами. Діаграма Ганта дає можливість наочно визначити, які роботи є критичними, а які – некритичними, який запас часу мають некритичні роботи, резерв часу, логічний зв'язок між роботами.

19 травня 2022 року

Внесення змін у виконання проєкту та комплексний їх аналіз

При реалізації проєкту важливим процесом в управлінні проєктами є управління змінами.

Під зміною розуміють заміну одного рішення іншим внаслідок впливу зовнішніх і внутрішніх факторів під час реалізації проєкту.

 До зовнішніх джерел змін проєкту належать майже всі позапроєктні ризики: політичні, законодавчі, економічні, соціальні, технологічні, екологічні, міжнародні, географічні, метеорологічні та ін. Проєктна команда має дуже обмежені можливості щодо впливу на зовнішні ризики (а відповідно й на джерела цих змін), але вона повинна однозначно враховувати їх у процесі реалізації проєкту.

Внутрішні джерела змін проєкту формуються в середовищі учасників проєкту в процесі їх взаємовідносин при його реалізації. Кожний з учасників проєкту може певною мірою впливати на запланований процес реалізації, вносячи зміни в календарні терміни, графіки постачань матеріалів і устаткування, фінансування проєкту. Масштабність змін, зумовлених внутрішніми джерелами, залежить також від розмірів проєкту.

На проєкт може вплинути також впровадження в організації нових виробничих процесів і технологій в період здійснення проєкту. Таким чином, зміни проєкту при його реалізації неминучі. Тому керівник повинен слідкувати за будь-якими змінами проєкту, вміти оцінити наслідки їх впливу на кінцеві результати, порівнюючи витрати й результати.

Управлінням змінами –– це реєстрація всіх змін у проєкті (технології, обладнанні, вартісних показників, графіку виконання робіт тощо) з метою детального вивчення й оцінки наслідків змін, організації координації виконавців, що реалізують зміни в проєкті, а також прогнозування та планування майбутніх змін.

Наприклад, замовник вносить зміни, що поліпшують кінцеві техніко-економічні характеристики проєкту. Проектувальник змінює початкову технологічну та проектно-кошторисну документацію, специфікації. Підрядчик, як правило, вносить зміни в календарний план, методи й послідовність виконання робіт. Зміни в проєкт вносяться постійно. Вони впливають як на кінцеві результати, цінність і ефективність проєкту, так і на тривалість та терміни завершення його, вартість і бюджет, потребу в ресурсах і якість робіт .

Для врахування можливих змін на етапі розробки проєкту необхідно створити резерви для покриття непередбачених витрат. Непередбачені зміни враховують під час аналізу потреби проєкту у фінансуванні. Оцінка наслідків змін проєкту передбачає їх комплексний аналіз Для цього спочатку збирають і узгоджують інформацію, необхідну для оцінки наслідків змін. Крім того, у процесі оцінки певної зміни необхідно проаналізувати, як вона вплине на вартість, заплановані показники робіт і графіки виконання проєкту, а також на результат проєкту (наприклад, чи збільшиться період експлуатації об’єкта за рахунок внесення змін у конструктивні рішення). Усі ці проблеми варто аналізувати одночасно. Через те, що зміни можуть спричинити необхідність у додатковому фінансуванні, варіюванні термінів здачі об’єкта замовнику, до оцінювання й обговорення запропонованих змін слід залучати інвестора, замовника, постачальників.

Врахування змін дає змогу підвищити точність кошторисів витрат, в яких окремо зазначається стаття “Непередбачені витрати”. Як правило, розрізняють основний та додатковий кошторис, і саме в останньому враховуються зміни, що очікуються протягом реалізації проєкту. Непередбачені витрати обчислюються як у національній, так і в іноземній валютах (для врахування змін обмінного курсу).

Крім врахування можливих втрат від змін у кошторисах, важливим є  врахування змін у контрактах, щоб уникнути конфліктних ситуацій між сторонами, зацікавленими в успішній реалізації проєкту.

Ситуація 1. Розробіть план проєкту телевізійної шоу-програми “Герої чи злодії”, яка передбачає зустрічі глядачів із політичними лідерами. При написанні плану використайте наступну схему:

1.        Планування цілей.

2.        Ідентифікація основних операцій для управління проєктами.

3.        Визначення взаємозв’язків операцій.

4.        Визначення тривалості робіт проєкту. Складання розкладу виконання проєкту.

5.   Планування організації (ідентифікація, документування та призначення персоналу, відповідальності та відносин звітності).

6.        Планування та оцінка ресурсів необхідних для реалізації проєкту.

7.        Розробка бюджету.

  

17 травня 2022 року

Базові управління проєктами

Ціль проєкту. Розрізняють генеральну ціль (місію) проєкту, яка є головною причиною його існування. Вона деталізує статус проєкту, є орієнтиром для визначення цілей нижчих рівнів (підцілей, проміжних цілей).

        Результат проєкту. Результатом проєкту в залежності від цілі проєкту можуть бути: наукова розробка, новий технологічний процес, новий вид продукції, програмний продукт, будівельний об’єкт, нові виробничі потужності і т.д.

        Стратегія проєкту. Передбачає розробку напрямків і шляхів дій для досягнення визначених місії, системи послідовних підцілей і результатів проєкту. Підготовка стратегії проєкту передбачає послідовне виконання трьох етапів: 1) стратегічний аналіз; 2) розробка і вибір стратегії; 3) реалізація стратегії. Стратегія проєкту в значній мірі визначається оточенням проєкту.

        Параметри проєкту, якими управляють. Найважливіші параметри проєкту, якими є можливість управляти :

• часові параметри (календарні терміни, тривалість, резерви часу виконання робіт, етапів, фаз) проєкту;

• витрати (вартість) проєкту;

• ресурси ( трудові, фінансові, матеріально-технічні ) проєкту;

• обсяги, види, взаємозв’язок робіт (зміст) проєкту;

• якість проєкту.

       Структуризація проєкту. Передбачає розподіл (декомпозицію) проєкту на ієрархічні підсистеми і компоненти, необхідний для того, щоб проєктом можна було управляти. В якості структурних одиниць проєкту можуть виступати :

• роботи (пакети робіт) , етапи, фази життєвого циклу проєкту;

• елементи організаційної структури виконавців проєкту;

• види (статті) витрат проєкту в цілому, а також в розрізі окремих пакетів робіт і їх виконавців;

• загальні системні функції управління проєктами;

• підсистеми по областях управління проєктами.

       Функції управління проєктом. Американський Інститут управління проєктами (Project Mana­gement Institute) розробив сертифікаційну програму, в якій, окрім етичного кодексу і професійного досвіду, було визначено професійні знання, відомі як Project Management Body of Knowledge (PMBOK). PMBOK  складається з дев’яти функцій: менеджменту обсягів, затрат, часу, якості, людських ресурсів, комунікацій, контрактів/постачання, ризиків, проєктної інтеграції. Перші чотири функції (спрямовані на управління цілями) заведено називати ОСНОВНИМИ. Це такі функції:

Управління обсягом проєкту — контролює проєкт за допомогою встановлення його мети, завдань і цілей.

Управління затратами — передбачає фінансовий контроль проєкту завдяки накопиченню, аналізу та складанню звітів по затратах.

Управління часом — передбачає планування, складання календарних графіків та їх контроль для забезпечення вчасного виконання проєкту.

Управління якістю — забезпечує виконання стандартів якості, встановлених для проєкту.

П’ять функцій, перелічених нижче (спрямовані на управління певними об’єктами), називають ДОДАТКОВИМИ:

Управління людськими ресурсами — включає спрямування і координацію діяльності людей, залучених до проєкту.

Управління комунікаціями — накопичує інформацію, якою обмінюються члени проектної команди, керівництво, і сприяє успішному завершенню проєкту.

Управління контрактами/постачанням — передбачає відбір, переговори і підписання замовлень, контроль за постачанням матеріалів, устаткування і послуг (обслуговування).

Управління ризиком — залежить від ступеня невизначеності проекту і ба-зується на знаннях та досвіді із зазначенням умов реалізації конкретного проєкту.

Управління проєктною інтеграцією — має забезпечити належну координацію всіх функцій проєкту.

     Як бачимо, основні функції PMBOK визначено за цілями, за досягнення яких відповідає проєктний менеджер, а додаткові — за об’єктами, на які спрямовується діяльність керівника. Проте в назві всіх цих функцій наявне спільне слово управління, що, в свою чергу, передбачає виконання в їх межах таких функцій управління, як організація, планування, контроль, мотивація. Іна­кше кажучи, проєктний менеджер повинен здійснювати основні функції управління щодо специфічних цілей та об’єктів очолюваних ним проєктів  на всіх етапах і фазах управління проєктом.

         Підсистеми управління проєктами. Формуються в залежності від структури предметних областей і параметрів проєкту, які управляються. Підсистеми, відмічені на рис 1, присутні практично в кожному проєкті . В кожному конкретному проєкті можуть бути добавлені специфічні підсистеми. Типовими є: управління тривалістю, управління змістом і обсягами робіт, управління вартістю(витратами), управління якістю, управління змістом і обсягами робіт, управління закупками і постачанням, управління ресурсами, управління змінами, управління ризиками, управління запасами, управління інформацією і комунікаціями.

     В управлінні проєктами необхідно розрізняти поняття «проєкт», «план», «програма», які іноді неправомірно ототожнюють.

План (plan) - це фіксація системи цілей, задач і засобів, які передбачають спрямовану зміну ситуації при передбаченому стані середовища.

Програма (programme) — це ряд пов’язаних один з одним проєктів, управління якими координується для досягнення переваг і ступеня керованості, що робиться неможливим при управлінні ними окремо.

     Виконання окремого проєкту в складі програми може не давати відчутного результату (доходу), у той час як здійснення всієї програми забезпечує максимальну ефективність (прибуток). Отже, програму  розглядають як сукупність взаємопов’язаних проєктів (які виконувались у минулому, тих, які виконуються сьогодні та запланованих), а також комплекс організаційних змін, об’єднаних загальними цілями і спрямованих на досягнення конкретної комерційної вигоди.

     Розрізняють три категорії програм:

1) стратегічні програми — групи проєктів, які виникли в результаті змін стратегічних цілей компанії й покликані здійснити ці зміни (наприклад, реорганізація, диверсифікованість бізнесу, злиття або поглинання);

2) програми, пов’язані з бізнес-циклом (наприклад, розробка зведеного бюджету - програма, окремими проектами якої є розробка зведеного бюджету на певний період);

3) одноцільові програми (наприклад, створення нового літака, запровадження дистанційної освіти у вітчизняних ВНЗ).

     Часто програму розглядають як один великий проєкт (multi-project або macroproject). Але, на відміну від проєкту, програма не обов’язково повинна мати дату завершення.

     Якщо в материнській організації, де реалізуються проєкти, розвиток відбувається за декількома напрямами одночасно шляхом виконання декількох проєктів, то вони, з метою контролю, координації і оптимізації об’єднуються у портфель. Організація може одночасно здійснювати роботу за декількома портфелями.

     Портфель проектів (portfolio projects) — множина проєктів, програм та інших робіт, які виконуються у даний час і об’єднані разом з метою ефективного управління для досягнення стратегічних цілей організації.

    Також, портфелем проєктів означають сукупність як пов’язаних, так і не пов’язаних проєктів, тобто сукупність всіх проєктів компанії, які реалізуються на даний час. Наприклад, організація може виділити свої капітальні проєкти в окремий портфель для підвищення ефективності капітальних вкладень. Проєкти внутрішнього розвитку, такі як проєкти розробки нових продуктів і послуг або проєкти вдосконалення виробництва, істотно відрізняються від бізнес-проєктів, що виконуються за контрактом заради отримання прибутку. Ці групи проєктів організація може об’єднати в портфель проєктів розвитку й портфель бізнес-проєктів, які можуть мати специфіку в способах оцінки проєктів і процедурах управління проєктами. Всі проєкти організації об’єднуються у великий портфель, основним призначенням якого є забезпечення стратегічних цілей організації й координація проєктної діяльності з постійною діяльністю організації.

       Стратегічний портфель — збалансована сукупність проєктів, які динамічно змінюються та спрямовані на реалізацію стратегічних цілей компанії. Стратегічний портфель організації являє собою набір діючих програм, проєктів, та інших робіт компанії в певний момент часу. Послідовність проектів називається ланцюжком проєктів, який не є портфелем, але може бути програмою

       Що стосується таких трьох підходів в управлінні проєктами, як управління мультипроектом (тобто проектом, який складається з багатьох проєктів), програмами й портфелем проєктів, то їх не можна розглядати незалежно один від одного, оскільки між ними існує дуже багато перетинів і взаємозв’язків.

12 травня 2022 року

Суть і історія управління проєктами

          Широко відомим є крилатий вислів, який на Заході отримав назву закону технології Лермана: “Будь–яку технічну проблему можна вирішити, маючи достатньо часу і грошей”. Даний закон має важливий наслідок: “Вам завжди не буде вистачати або часу, або грошей”. Виконання кожного проєкту  також здійснюється в умовах обмеженого часу і обмежених ресурсів. Тому успішна реалізація проєкту вимагає оптимальних управлінських рішень з використанням специфічних методів, відмінних від традиційних методів функціонального менеджменту. Розробка і вдосконалення методів і інструментів управління проєктною діяльністю уже майже півстоліття здійснюється в рамках синтетичної дисципліни – управління проєктами (проєктного менеджменту), яка поєднує як спеціальні знання (відображають ту сферу діяльності, до якої відноситься конкретний проєкт), так і надпрофесійні знання (отримані в результаті вивчення загальних закономірностей проєктів у всіх областях діяльності).

      Фахівці Інституту управління проєктами (США) запропонували таке визначення управління проєктами – це мистецтво керувати й координувати людськими та матеріальними ресурсами протягом життєвого циклу проєкту, застосовувати системи сучасних методів і техніки управління та мінімізації ризиків для досягнення визначених у проєкті результатів за складом і обсягами робіт, вартістю, часом, якістю та задоволенням учасників.

     Більш лаконічним і в той же час достатньо строгим є визначення українських авторів (Кобиляцький, Тарасюк):

       Управління проєктами – це процес управління командою, ресурсами проєкту за допомогою спеціальних  методів та прийомів для  досягнення мети з максимально можливою ефективністю при заданих обмеженнях щодо часу, коштів і якості кінцевих результатів.

      Сучасна концепція управління проєктами має майже півстолітню історію. Хоча перші теоретичні положення дисципліни були сформульовані ще в 30-х роках минулого століття, коли радянськими вченими були опрацьовані   практичні методи календарного планування з використанням діаграм Ганта і так званих циклограм (Мазур). У США в той же час розроблено спеціальні методи координації інжинірингу великих авіаційних і нафтогазових проєктів (Тарасюк).

      В середині 50-х років в розвинутих країнах Заходу в зв’язку з ростом масштабів проєктів, посіданням економічних показників  домінуючої ролі в шкалі оцінки успішності проєкту, виникло усвідомлення необхідності  розробки спеціальних методів управління проєктами, які б допомагали досягати поставлених цілей в обумовлені терміни, в рамках виділеного бюджету і з дотриманням відповідних стандартів якості. 

     Одними із перших методів управління проєктами були методи мережевого (сіткового) планування, розроблені в 50-х роках ХХ століття в США. В 1956 р. спеціалісту в області обчислювальної техніки із американської фірми “Дюпон” (Du Pont de Nemours Co) М. Уолкеру, разом із Д. Келлі, який працював в групі планування капітального будівництва фірми “Ремінгтон Ренд” ( Remington Rand), вдалося розробити простий і ефективний метод планування  з модернізації заводів фірми “Дюпон”. Метод ґрунтувався на побудові мережевих графіків і отримав назву “метод критичного шляху” СРМ (від англ. Сritical Path Method) і був з успіхом апробований на заводі штучного волокна в м. Луісвіллі, штат Кентуккі. Практично в той же час (1957-1958 рр.)  в ВМС США (US Navy) був розроблений метод аналізу і оцінки програм PERT (Programme Evaluation and Rewiew Technique). Це здійснили спільно корпорація “Локхід” і консалтингова фірма “Буз, Аллен енд Гамільтон” і застосували в процесі розробки проєкту ракетної системи “Поларіс”. Даний проєкт об’єднував 3800 основних підрядників і містив понад 60 тис. операцій. Застосування методу PERT дало змогу завершити проєкт на два роки раніше запланованого терміну. В 1959 році був сформульований системний підхід до управління проєктами за стадіями життєвого циклу.

      В 60-х роках розробляються методи та прийоми оптимізації вартості для РЕRT та CPM. Фірма IBM створює пакет програм на базі PERT/COST як систему для управління проєктами. В цей час створюються перші системи контролю проєктів на основі методів мереженого планування. В 1966 році розробляється система матеріально-технічного забезпечення  проєкту та система GERT.

      70-ті роки ознаменовані включенням в програми  навчальних закладів США основ техніки мережевого аналізу, визначенням проблем керівника  і команди проєкту.  В кінці цього десятиріччя розробляються методи управління конфліктами , теорія організаційних структур управління проєктами.

      Наступні десять років характеризуються якісним стрибком у застосуванні персональних комп’ютерів в управлінні проєктами. Розробляються методи управління змінами, ризиками та якістю проєктів. В цей період відбувається формування управління проєктами як самостійної сфери професійної діяльності і наукової дисципліни. 

       В 90-роки проблеми управління проєктами обговорюються як загальносвітові. В 1990 році відбувається Всесвітній конгрес з Управління проєктами. Організації багатьох країн з метою координації зусиль для розвитку управління проєктами об’єднуються в професійні структури, такі як , наприклад, “Світ управління проєктами”, ІРМА ( International Project Management Association). Під їх егідою проводяться симпозіуми, конгреси, видаються журнали, газети, підручники. В 1993 році членом Міжнародної асоціації управління проєктами стала Українська асоціація управління проєктами (УкрНЕТ). Асоціація  сприяла        практичному застосуванню методології управління проєктами на українських підприємствах, зокрема в енергетичній, металургійній, будівельній та інших галузях  господарства країни.

      Передумовами успішного впровадження управління проєктами в Україні визначають:

а) макроекономічні передумови:

- зміни структури власності, пов’язані зі крахом монополізації державної власності в сфері виробництва та послуг;

- зміни в галузевій структурі виробництва як результат її адаптації до нової структури попиту;

- зміна геополітичної ситуації,  метою якої є включення економіки України в світогосподарські зв’язки;

б) змістовні передумови:

- потреба в структурах, орієнтованих на досягненнях конкретної цілі;

- наявність задач з заданими  параметрами: проектним циклом, затратами, часом і результатом;

- динамічне оточення з елементами невизначеності;

- складні і функціонально інтегровані задачі  з інноваційними елементами;

- потреба в високій кваліфікації виконавців в сферах маркетингу, проєктування, виробництва, випробувань;

- необхідність швидкої реакції на  зміни на ринку;

- необхідність координації дій всіх підрозділів  в процесі реалізації проєкту.

  Загальновідомо, що саме управління проєктами може радикально змінити ситуацію в менеджменті, для якого в ХХІ-му сторіччі будуть характерними:

а) кінець “тейлоризму” і перехід до підприємницького менеджменту;

б) признання того факту, що  організації не можуть розглядатися як стійкі системи;

в) зростання ролі Споживача, з власними вимогами до виготовленої продукції чи наданих послуг.

10 травня 2022 року

Проєкт і сутність проєктної діяльності.Типи проєктів

       В словнику сучасної людини термін “проєкт” займає важливе місце. Донедавна під цим терміном(від латинського "кинутий вперед")  розуміли лише набір креслень, планів, схем, розрахунків, з допомогою яких зводились будівельні об’єкти, виготовлялись складна техніка і устаткування.

     Сьогодні під поняттям “проєкт” розглядають процес переходу системи, в тому числі економічної, від вихідного до кінцевого (результативного) стану, який здійснюється при певних ендогенних (тих, що виходять з самої системи) і екзогенних (впливають із зовнішнього середовища) обмеженнях.

Даний процес охоплює широкий спектр дій, які пов’язані із формуванням ідеї проекту, попереднім вивченням її здійсненності, проектуванням (у старому значенні) шляхів її реалізації, підбором виконавців, матеріалізацією проектних рішень, експлуатацією проектного об’єкту і його згортанням (ліквідацією).

     Найважливішими складовими тлумачення проєкту є чітка орієнтація на результативність заходів, необхідність їх досягнення у визна-чений проміжок часу в умовах обмеженості ресурсного забезпечення. 

    Методологічно виваженим, чітким і зрозумілим є визначення проєкту як комплексу взаємозалежних заходів, спрямованих на досягнення поставлених унікальних цілей протягом обмеженого часу, при обмежених фінансових та інших ресурсах в умовах можливості виникнення несприятливих ситуацій і наслідків (ризику).

 До специфічних ознак проєктної діяльності, які вирізняють її серед інших заходів і видів діяльності відносять:

1. Наявність чітко визначених завдань і мети. В процесі розробки концепції (формуванні ідеї) проєкту окреслюється його головна і проміжні (ієрархічні) цілі, а в процесі реалізації послідовно вони досягаються.  Відсутність конкретних цілей, або їх зміна – передумова неуспіху (краху) проєкту.

2. Координація взаємозалежних завдань, робіт і ресурсів. Успішна реалізація проєкту вимагає координованого ( у часі, між виконавцями) виконання комплексу робіт і використання ресурсів (трудових, фінансових, матеріально-технічних та ін.).

3. Обмеженість ресурсів. При формулюванні основних параметрів проєкту завжди встановлюються часові, матеріальні, фінансові рамки, в межах яких необхідно досягнути поставлених цілей. Найкритичнішим вважають  часове обмеження – недотримання календарних термінів виконання проєкту в цілому, чи його окремих етапів спричинює непередбачене зростання матеріальних і фінансових витрат. 

4. Унікальність мети і умов її досягнення. Кожен проєкт є неповторним завдяки унікальності мети. Для проєктів-аналогів, цілі яких близькі, різниця умов  реалізації визначає їх унікальність.

5. Ймовірність матеріалізації ризику. Невизначеність умов реалізації проєкту може спричинити виникнення несприятливих ситуацій і наслідків (матеріалізацію ризиків), які суттєво впливають на процес проходження проєкту по етапах його життєвого циклу.

 Класифікаційні схеми застосовують для ідентифікації проєктів і вибору відповідних організаційних форм і методів управління ними. Нижче розглянуто основні типи проєктів за певними класифікаційними ознаками.

      За масштабом (розміром) проєкти поділяють на:

•  малі – в американській практиці з капіталовкладеннями до 10-15 млн. дол. США і трудозатратами до 40-50 тис. людино-годин. Приклади: розробка дослідно-промислових установок, будівництво невеликих (часто в блочно-модульному виконанні) промислових підприємств, реконструкція, технічне переозброєння виробництва, науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки на промислових підприємствах. Малі проєкти допускають ряд спрощень в процедурі проєктування і реалізації, формуванні команди проєкту. Найчастіше вони виконуються силами самих підприємств на протязі 1-2 років.

• середні – в американській практиці з капіталовкладеннями понад 15 млн. дол. США. Приклади: проєктування на основі типових проєктних рішень і будівництво підприємств, облаштування і освоєння невеликих родовищ корисних копалин.

• великі - характеризуються великою вартістю (1 млрд. дол. США і більше) і трудомісткістю (2 млн. людино-годин на проектування і 15-20 млн. людино-годин на будівництво), тривалістю реалізації 5-7 років, різноманітністю форм фінансування. Приклади: будівництво магістральних трубопроводів, атомних електростанцій, комплексне освоєння великих родовищ корисних копалин (нафти, газу, вугілля), проектування і будівництво великих підприємств (автомобільних, металургійних,  хімічних, нафтопереробних).

      За термінами реалізації розрізняють проєкти :

• короткострокові (до одного року);

• середньострокові ( 1-3 роки);

• довгострокові ( понад 3 роки).

     За складом і структурою проєкти класифікують на:

• монопроєкти – окремі прості проєкти чітко визначеної орієнтації і масштабу. Мають чітко окреслені ресурсні, часові та інші рамки і реалізуються єдиною проєктною командою.

• мультипроєкти - комплексні проєкти, що складаються з монопроєктів і вимагають багатопроектного управління. Приклади мультипроєктів: а) один підрядник виконує комплекс робіт за окремими контрактами для різних замовників; б) декілька підрядників виконують роботи на комплексах одного об’єкту для одного або багатьох замовників.

• мегапроєкти – комплексні проекти (програми) розвитку регіонів, галузей економіки. Складаються з моно- та мультипроектів, об’єднаних однією метою. Характерними  ознаками мегапроєктів є велика їх вартість, капіталомісткість, тривалий термін реалізації, застосування широкого спектру форм фінансування, велика кількість учасників, суттєвий вплив на соціально-економічне становище регіону чи навіть країни. Приклад мегапроєктів: проєкт створення транспортних коридорів у Європі.

     В залежності від того, хто є  замовником проєкту виокремлюють:

• особисті проєкти (навчання і підвищення кваліфікації, народження дитини, спорудження власного будинку);

• підприємницькі (створення нового продукту, об’єднання двох фірм, розробка і впровадження нової технології, участь і виставці чи ярмарці, просування нового продукту на ринок)

• державні ( адміністративна, пенсійна реформа, переведення столиці ФРН з Бонна до Берліна, організація проведення конкурсу Євробачення-2005 у Києві)

• міжнародні (TEMPUS- програма співробітництва між вузами країн ЄС і держав Східної Європи, проект багатоцільового літака АН-70).

    В залежності від мети проєкти поділяють на:

• комерційні – ціль: одержання прибутку;

• некомерційні – ціль: отримання соціального ефекту.

   За вимогами до якості виокремлюють проєкти :

• бездефектні – домінуючою рисою є підвищені якість і рівень безпеки (атомні електростанції, греблі, дамби, мости);

• стандартні.

   За характером і сферою діяльності проєкти поділяються на:

• промислові – зорієнтовані на розробку, випуск і продаж нових видів продукції;

• економічні – спрямовані на приватизацію підприємств, розвиток ринку капіталів, реформування податкової системи, інші макроекономічні перетворення;

• організаційні – націлені на вдосконалення системи управління підприємством, галуззю, державою;

• дослідницькі – охоплюють науково-дослідницьку діяльність з метою отримання нового наукового продукту;

• IT (Information Technology)-проєкти –  визначають як комплекс формально організованих заходів з метою досягнення єдиної мети, створення складної системи із встановленими характеристиками якості та обмежених ресурсах;

• освітні проєкти – спрямовані на забезпечення людей кожного віку рівноправним і відкритим доступом до високоякісного навчання й різноманітного досвіду;

• інвестиційні – включають пакет інвестицій і пов’язаних  з ними види діяльності;

• інноваційні проєкти – визначають як комплекс взаємопов’язаних заходів інвестиційного характеру, спрямованих на комерційне застосування науково-технічних розробок, освоєння нових видів продукції, послуг, впровадження новітніх технологій;

• соціальні – пов’язані з реформуванням системи соціального захисту, охорони здоров’я;

• екологічні – спрямовані на  захист довкілля, збереження біорізноманіття,  подолання наслідків екологічних катастроф.

    За  рівнем альтернативності розрізняють проєкти :

• незалежні – результати реалізації одного  не впливають на результати реалізації інших;

• взаємовиключні (альтернативні) – реалізація одного проєкту виключає можливість виконання інших через одно- направленість, використання обмежених спільних ресурсів, земельних ділянок.

• взаємовпливаючі – при спільній реалізації таких проектів виникають різноманітні допоміжні (системні, синергічні, емерджентні) позитивні або негативні ефекти, які відсутні при здійсненні проектів окремо один від одного.

• взаємодоповнюючі – проєкти, які можуть реалізовуватися, або зупинятися тільки одночасно.

 

05 травня 2022 року

Структуризація проєкту

Мета заняття: Навчитися будувати та розробляти робочу структуру (Work Breakdown Structure – WBS), організаційну структуру проєкту (Organization Breakdown Structure – OBS) та затратну структури (Cost Breakdown Structure – CBS). Вміти використовувати правила структуризації та здійснювати кодування робіт та поєднувати структуру робіт, організаційну структуру та структуру витрат проєкту.

Структуризація проєкту представляє собою сукупність взаємопов'язаних елементів і процесів проєкту, які представлені з різним ступенем деталізації.

Структура проєкту — це сукупність взаємопов’язаних елементів і процесів проєкту, які представлені з різним ступенем деталізації. В термінах управління проєктами структура проєкту являє собою «дерево» орієнтованих на продукт компонентів, представлених обладнанням, роботами, послугами й інформацією, отриманими в результаті реалізації проєкту. Структура проєкту повинна відповідати таким вимогам: 

 кожний рівень ієрархії повинен мати закінчений вигляд або охоплювати всю суму частин проєкту, представлених на даному рівні деталізації;

  сума характеристик елементів проєкту на кожному рівні ієрархії структури повинна бути однаковою; 

 нижній рівень декомпозиції проєкту повинен містити елементи (модулі), на основі яких можуть бути чітко визначені всі дані, необхідні та достатні для управління проєктами (функціональні характеристики, обсяги робіт, вартість, необхідні ресурси, виконавці, зв’язки з іншими елементами і т. ін.). 

Правила структуризації: 

1) кожний рівень декомпозиції проєкту повинен мати закінчений вигляд або охоплювати всі компоненти даного рівня деталізування

 2) сума характеристик елементів проєкту на кожному рівні ієрархії повинні бути рівні 

3) нижній рівень декомпозиції проєкту повинен містити елементи або модулі на основі яких може бути ясно визначені всі дані, необхідні і достатні для управління проєктом. 

Прийнята структура проєкту з виділеною ієрархією постійних елементів утворить основу інформаційної мови проєкту, на якій будуть спілкуватись всі учасники проєкту і буде вестись документація.

Класифікація проєктів:

Ситуація 1. Розробити робочу та організаційну структуру проєктної команди по ремонту будівельною фірмою фірмового магазину ЗАТ "Житомирські ласощі". Побудувати двоспрямовану структуру проєкту.

Ситуація 2. Розробіть трирівневу робочу структуру проєкту створення інтернет-магазину продажу органічних видів продукції, якщо передбачається відкрити такі відділи:

• добір і підготовка кадрів;

• поставка продукції;

• програмне забезпечення;

• управління проєктом.

03 травня 2022 року

Технології проєктування в соціальній роботі

Під методом проєктів ( латин. projectus– висунутий уперед ) мають на увазі спосіб розв’язання тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми , оформленої у вигляді кінцевого продукту. Зовнішній ( матеріальний ) результат роботи над проєктом можна бачити , сприймати на дотик , застосовувати на практиці , використовувати в повсякденному житті. Проте набагато важливішим є результат внутрішній ( нематеріальний ) – досвід діяльності , знання , уміння.

Метод проєктів виник у другій половині ХІХ ст.. у сільськогосподарських школах США. Цей метод можна охарактеризувати як «навчання через діяння» , коли учень безпосередньо включається в активний пізнавальний процес: самостійно формулює проблему , збирає необхідну інформацію , знаходить і порівнює варіанти рішення проблеми , робить висновки , аналізує свою діяльність , формулюючи щось нове й набуваючи нового навчального й життєвого досвіду.

 Основні ознаки проєктної діяльності .

Проєктна діяльність – це особливий вид інтелектуальної діяльності , характерними рисами якої є самостійний пошук необхідної інформації , її творче перетворення в матеріалізований продукт (виріб, сценарій ,плакат,реферат,стендову доповідь , мультимедійну презентацію тощо ).

Проєкт – це особливий вид пізнавальної діяльності та її результат , що характеризуються такими ознаками: 

v наявність соціально значущого завдання ;

v планування дій щодо розв’язання проблеми ;

v пошук інформації , яка потім буде оброблена й осмислена;

v створення продукту , що являє собою результати цієї діяльності ;

v презентація продукту.

Презентація

Продукт

Пошук інформації

Планування

Проблема 

 Етапи проєктування.

Робота над проєктом здійснюється поетапно.

Етапи проєкту

Назва етапу	Зміст роботи
Обґрунтування проєкту	Формулювання мети й завдання проєкту , обґрунтування його соціальної значущості , визначення теми проєкту ; організація робочих груп , розподіл завдань між учасниками проєкту
Пошуковий	Дослідження проблеми й збір інформації ; розроблення плану роботи над проєктним завданням ; добір матеріалів та інструментів ; вибір форми презентації результатів проєкту
Технологічний	Здійснення діяльності кожного учасника проєкту згідно з планом роботи над проєктним завданням ; підготовка презентації результатів проєкту
Заключний	Проведення презентації , оцінка результатів

Види проєктів , презентацій.

v Дослідницький проєкт – це варіант наукового дослідження . Такі проєкти оформлюються у вигляді рефератів , доповідей , альбомів , енциклопедій тощо ;

v інформаційний проєкт – це проєкт , що спрямований на збір інформації про який – небудь об’єкт або з певної теми з метою аналізу , узагальнення й уявлення інформації для широкої аудиторії ( маркетингові дослідження , соціологічне опитування ). Ці проєкти оформлюються у вигляді каталогів , буклетів , питальників , інформаційних стендів , рекламної продукції тощо;

v рольовий проєкт – це проєкт , що розігрується за самостійно створеним сценарієм ( аналоги телепередач «Модний вирок» ) ;

v творчий проєкт – це проєкт , що припускає вільний і часом нетрадиційний підхід до його виконання  й до презентації результатів ( показ мод , відеофільм , вистава тощо ).

Актуалізація набутих знань

Закінчіть речення

·       Проєкт - це ..

·       Проєктна діяльність – це ..

Робота за запитаннями

·       Охарактеризуйте етапи проєктної технології.

·       Коротко опишіть виконання роботи на  кожному етапі .

·       Чи завжди має місце саме така послідовність етапів проєктування ? Якщо ні , поясніть чому.

Підбиття підсумків

ØМетод проєктів надає величезний простір для реалізації ваших ідей. Існує кілька видів проєктів , і ви можете вибрати той , що вам найбільше подобається .З матеріалів , зібраних на кожному етапі проєктування , необхідно комплектувати портфоліо проєкту . Вибравши тему свого проєкту , необхідно відразу обміркувати вид продукту й вид презентації цього продукту.

Домашнє завдання

Продумайте тему проєкту , вид продукту й вид його презентації.

28 квітня 2022 року

СОЦІОЛОГІЯ СІМЇ

Соціологія сім’ї- це окрема галузь соціологічного знання, що вивчає сім’ю як

соціальний інститут суспільства та малу соціальну групу.

Давайте в якості епіграфу до цієї теми наведемо слідуючі поетичні рядки, які на

мою думку, найбільш повно розкривають сутність такого суспільного феномена,

як сім’я:

•  Сім’я-це дерево родинне ,
• З широким листям на гілках.
• Це роздоріжжя, де з дитинства,
• Життєвий починаєм шлях.

Давайте зараз пригадаємо прислів’я, афоризми, крилаті вислови про сім’ю та

родинні стосунки відомих письменників, філософів, суспільно-політичних діячів.

Прислів’я та афоризми про сім’ю .

•  До свого роду, хоч через воду.
•  Нашому роду нема переводу.
• Сім’я сильна, коли над нею дах один.
•  Сімейна злагода всього дорожче.
• У сім’ї дружать-живуть не тужать.
• Без родини немає щастя для людини.
• Сім’я міцна-горе плаче!
• Вся сім’я вмісті- так і душа на місці.
• З родини йде життя людини.
•  Нащо й клад, коли в сім’ї лад.
• Без сім’ї-немає щастя на землі.

Крилаті вислови видатних людей про сім’ю та родинні

відносини.

• Сім’я-це один із шедеврів природи.(Джордж Сантаяна)
• Любов до батьківщини починається з сім’ї.(Френсис Бекон)
•  Щасливий той, хто щасливий вдома.(Лев Толстой)
• Краща школа дисципліни- це сім’я.(Семюел Смайлс)
•  Головний задум і мета сімейного життя-виховання дітей.
• Головна школа виховання-це взаємини чоловіка і дружини,батька і матері.(Василь Сухомлинський)

Домашнє завдання.

Написати самостійну роботу на тему: «Мої пропозиції щодо подолання проблем

сучасної сім’ї»

26 квітня  2022 року

Соціологічний портрет сучасного вчителя

                                                          Притча про щастя

Якось ішов дорогою мудрець. Милувався красою світу і тішився життям, і ось, стрівся йому чоловік, що, згорбившись, тягнув велетенський тягар.

-Навіщо ти прирікаєш себе на такі страждання? - запитав мудрець.

- Я страждаю заради щастя своїх дітей і онуків, - відповів чоловік,- мій прадід усе життя страждав заради щастя діда, дід страждав заради щастя мого батька. І я готовий усе життя страждати - лише б мої діти та онуки були б щасливими. -А чи був хтось щасливий у твоїй

сім’ї? – запитав мудрець.

- Ні, але мої діти і онуки доконче будуть щасливі, - відказав нещасний чоловік.

- Неписьменний не навчить читати, а кротові не виховати орла, - мовив мудрець. Спершу навчися сам бути щасливим, а тоді зможеш ощасливити своїх дітей та онуків.

-  Виховання та навчання дитини – це особлива професія, яку не можна порівняти ні з якою іншою справою. Вона має ряд специфічних особливостей. Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є у житті – з людиною. Від педагога, від їхнього вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить їх розум, характер, воля, їх життя, їх щастя. Кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через тривалий час. Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини. Педагог, якому суспільство довірило навчати та виховувати дітей, повинен бути професіоналом своєї справи, гуманістом, володіти високою педагогічною культурою. Який же він, ідеальний учитель? – Давайте про це поміркуємо разом.

Мозковий штурм «Ідеальний учитель: який він?»

- Пропоную назвати риси, властивості та характерні ознаки ідеального для вас вчителя. 

Дискусійна карусель « Учитель: хто він?» 

 «…Хочеш усвідомити для чого ти служиш? Тоді порівняй свою службу з погляду суспільних цінностей, із професійною службою інших. І ти відчуєш, яке важливе і неповторне твоє життя для суспільства…»  Ш.О.Амонашвілі 

 - Я пропоную вам певну точку зору , а ви подумаєте чи погоджуєтеся  з почутим і чому; відповіді аргументуються або спростовуються, висловлюється своє сприйняття даної інформації. Отже, учитель: хто він? 

 Учитель – завжди лікар… 

 Учитель – художник… 

 Учитель – актор… 

 Учитель – скульптор… 

 Учитель – великий психолог… 

 Учитель – талановитий режисер… 

 Учитель – щодня суддя… 

 Учитель – ілюзіоніст… 

 Учитель – творець… 

 Учитель – поет і письменник… 

 Учитель - інженер… 

 Учитель - менеджер… 

 Учитель – іноді буває клоуном… 

 Учитель – мудрий філософ… 

 Учитель – бухгалтер і економіст…  

 Учитель – священник… 

 Учитель, на жаль, буває дресирувальником… 

 Учитель – кат… 

 Учитель - будівельник… 

 Учитель – військовослужбовець… 

 Учитель – садівник…

Вправа «Народ скаже, як зав'яже” 

Пропоную впрочитати народні прислів”я та приказки та визначити про які риси людини в них йдеться. 

 За рідний край і життя віддай (патріотизм) 

 На дерево дивись як родить, а на людину - як робить (працьовитість) 

 Чого навчився, того за плечима не носити (мудрість, розум) 

 Чого сам не любиш, того й іншому не чини (повага до інших, доброзичливість) 

 Хто любить людей, того й люди люблять (любов, доброзичливість) 

 З добрими людьми завжди згоди можна дійти ( вміння порозумітися) 

 Нема товариша - шукай, а знайшов - бережи (дружба, товаристкість) 

 Ти йому і хліба, і солі, а він - камінь у пазусі (зло, підступність) 

 Гризуться, як собаки за кістку (конфліктність) 

 Не всяка стежечка без спориша, не в кожної людини добра душа (зло, підступність) 

 Їж хліб-сіль з водою, живи правдою святою (щирість, порядність) 

 Жалить, як кропива, а колеться, як їжак (зло, підступність) 

 Мій батько не брехав і мені не велів (справедливість, правда) 

 Коли люди до тебе добрі, то ти будь іще добрішим (доброта, порядність) 

Підведення підсумків заняття. Наше заняття добігає кінця. Я сподіваюся, що воно залишить слід в душі кожного, допоможе зрозуміти, що лише повага один до одного, взаєморозуміння, терпимість, дотримання рівноправ'я врятують світ. 

21 квітня  2022 року

Соціальна інженерія

Соціальна інженерія — це наука, що вивчає людську поведінку та фактори, які на неї впливають.

Основною метою соціальної інженерії є:

• дослідження причин тої чи іншої поведінки людини;

• обставин та середовища, що впливають на формування системи цінностей індивіду, і як наслідок — їх поведінки.

На базі цих досліджень можна визначити, що саме спонукає людину на конкретну дію

Наприклад: вивчення середовища, в якому жив вбивця, допоможе зрозуміти його систему цінностей. Ця інформація надасть можливість розробити соціальну структуру, в якій будуть формуватись інші системи цінностей. Системи цінностей, у яких насамперед буде цінуватись людське життя та індивідуальність.

Мета: визначення властивостей нервової системи, ознайомлення з поняттям «темперамент», визначення типів темпераменту.

1.  Вступ до теми

Уявіть, що ви загубили ключі від квартири. Як ви будете їх шукати?

Залежно від індивідуальних особливостей люди шукають речі по-різному: одні бігають по квартирі, перевертаючи все на своєму шляху, відкриваючи шафи, витрушуючи місткість сумок і кишень, а інші міркують, куди вони могли покласти цю річ, згадуючи обставини і час, коли це відбувалося. Інші визивають сантехніка, щоб замінити  замок. Варіантів багато. Від чого це залежить? (від особливостей нервової системи).

2. Міні-лекція

Чому люди в однакових ситуаціях поступають по-різному. Коли говорять про відмінності між людьми, часто використовують термін «темперамент».

Темперамент – вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на життєві обставини.

Термін «темперамент» (від лат. temperans, «помірний»)  введено в ужиток Клавдієм Галеном і в перекладі з латини означає «належне співвідношення частин».

Темперамент – це тип нервової системи, що визначає ступінь урівноваженості, емоційної і загальної рухливості; це вроджені особливості людини. В залежності від поєднання цих властивостей отримуємо 4 основні типи темпераменту. Вони були виділені ще в Давній Греції Гіппократом.Він пояснював типи темпераменту перевагою в організмі певної рідини:

1.                 Сангвінік – кров, що виділяє серце.

2.                 Флегматик – флегма, рідина, що виділяє мозок.

3.                 Холерик – жовта жовч, що виділяє печінка.

4.                 Меланхолік – чорна жовч, яку виділяє селезінка.

Сучасна психологія виділяє типи темпераменту на основі швидкості і сили психічних реакцій:

Швидкість	Сила	Темперамент
Швидкий	Поміркований	Сангвінік
Швидкий	Надмірний	Холерик
Повільний	Сильний	Флегматик
Повільний	Слабкий	Меланхолік

 Завдання: переглянути мультфільм «Віні Пух на дні народження» і дати характеристику основним героям, спробувати визначити їх тип темпераменту

Віні Пух: завжди життєрадісний, товариський, невгамовний, з безліччю нових ідей, іноді безтурботний, від чого потрапляє в неприємні ситуації, наприклад, застряг у нірці Кролика (сангвінік).

П’ятачок: жвавий, емоційний, швидкий, але часто необачний в своїй поведінці. Він дуже засмучується, коли в поспіху луснула його кулька (холерик).

Сова: винятково спокійна, поміркована, розважлива, обожнює порядок і акуратність, але дещо повільна і нетовариська, згадати, як вона підписувала горщик в подарунок Ослику (флегматик).

Ослик Іа: тихий, вихований, сентиментальний, але дуже вразливий, глибоко переживає з приводу життєвих негараздів, часто плаксивий (меланхолік).

4. Виконання практичної роботи. Визначення власної формули темпераменту.

Одного типу темпераменту в чистому вигляді не буває. Кожній людині притаманні властивості всіх 4 типів, але один переважає.

Проведення тесту

Дано 8 тверджень. Потрібно оцінити себе за ними за 10-бальною шкалою [5]

1.                 Перед важливою подією я дуже нервую.

2.                 Я працюю нерівномірно.

3.                 Я швидко переключаюся з однієї справи на іншу.

4.                 Якщо потрібно, я можу спокійно чекати.

5.                 При невдачах мені потрібні співчуття і підтримка.

6.                 З ровесниками я гарячкую і не стримую себе.

7.                 Я одразу приймаю рішення.

8.                 Я легко стримую свої емоції.

Рахуємо за формулою: М (меланхолік) = 1+5; Х (холерик) = 2+6;          С (сангвінік) = 3+7; Ф (флегматик) = 4+8. Отримуємо формулу свого темпераменту.

19 квітня  2022 року

Методологія та методи наукового дослідження

          Наукове дослідження - вивчення явищ і процесів, аналіз впливу на них різних чинників, а також вивчення взаємодії між явищами за допомогою наукових методів з метою отримання доведених і корисних для науки і практики рішень з максимальним ефектом. Наукове дослідження цілеспрямоване пізнання, результатом якого виступають система понять, законів і теорій.

Основні функції методології: 

•визначення способів отримання наукових знань, які відображають динамічні процеси та явища; •визначення певного шляху, на якому досягається науково-дослідна мета; 

•забезпечення всебічності отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається; 

•введення нової інформації до фонду теорії науки; 

•уточнення, збагачення, систематизація термінів і понять у науці; 

•створення системи наукової інформації, яка базується на об’єктивних фактах.

Емпіричні дослідження спрямовані на виявлення, точний опис і детальне вивчення різних фактів, явищ і процесів; 

емпіричному дослідженні науковець повинен: 

•описати кожен факт термінами науки, у межах якої ведеться дослідження; 

•відібрати з усіх фактів типові, найбільш вживані; •класифікувати факти за їх сутністю, з’ясувавши наявні зв’язки між відібраними фактами.

14 квітня  2022 року

СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ.

Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві та взаємозв'язок з іншими інститутами.

Соціологія освіти є самостійна спеціалізована галузь з навчальним предметом якої є система освіти Як соціальний інститут, взаємодія її компонентів, а також взаємодія системи освіти та її компонентів і з суспільством, насамперед, з його соціальною структурою та ін.

 Завдання: 

 1. Відомим є вислів Д. Бока: «Якщо ви вважаєте, що освіта дуже дорога, спробуйте, скільки коштує неуцтво». Про реалізацію яких  принципів системно-суб’єктного підходу турбується, на ваш погляд, дослідник? Дайте  аргументовану і продуману відповідь.